Оксана Деркач
Секретар Полтавської міської ради
Розмову провела регіональний координатор Проекту ПРОМІС в Полтавській області
Ірина Дудка
Проект ПРОМІС у червні 2016 року організував навчальний візит до кількох провінцій Канади. Серед учасників представників міст-партнерів була і Оксана Деркач, секретар Полтавської міської ради. Кілька запитань про результати поїздки пані Оксані вдалося задати, буквально на бігу, адже темп життя міської ради влітку не стишується.
– Що найбільше вразило в цій далекій поїздці і що підходить нам для запровадження?
– Вражень насправді не море, а цілий океан! Тому дуже хотілося б і поділитися, і самій осмислити. Бо таки дуже ми ще відрізняємося від цієї прекрасної країни – Канада. Багато зустрічей, які пройшли за різними напрямками і в різних містах провінцій Онтаріо та Манітоба, залишили по собі величезне бажання спробувати в нашому місті такий же підхід до реагування на виклики і таку ж згуртованість політикуму і населення, коли доводиться приймати непрості рішення.
Найперше, хочу сказати про те, що знайомство з кожним муніципалітетом починалося із представлення стратегії розвитку території. Є затверджений план, є визначені шляхи його реалізації, а далі йдуть всі дії місцевої влади, підпорядковані цій конкретній і досяжній меті. Навіть тоді, коли мета, як на швидкий погляд, дещо фантастично сформульована.
Ось приклад – для міста Вон було визначено за мету збільшити за два роки кількість населення. Чому? Бо тільки при певній чисельності місто може розраховувати на додаткове фінансування з федерального бюджету. Наші скептики, а може й не тільки вони, розвели б у цій ситуації руками… бо нереально, занадто амбіційно і фантастично… Ні, все виявляється це цілком можливо! Швидкий ріст населення дає молодь, а привабити її можна навчальними закладами, комфортним місцем проживання, розвинутою розважальною інфраструктурою, створеними можливостями для сімей з маленькими дітьми, сучасними зонами для відпочинку і зайняття різними видами спорту.
– Полтава – місто невелике відносно, чи були у вас зустрічі в містах, схожих за чисельністю чи профілем розвитку? Адже не всі новації можуть прижитися на нашому ґрунті?
– Ми побували в чотирьох міста із населенням від 40 тисяч мешканців до понад 2,6 мільйона. І при такій разючій чисельній відмінності принципи управління муніципалітетами залишаються однаковими. Так, у міські ради депутати обираються винятково за мажоритарною системою, політика залишається для провінцій та Парламенту країни. Роботу в кожному місті організовує найнята людина – сіті-менеджер. Від нього безпосередньо залежить успішність управління містом і тому він отримує заробітну плату в 3-4 рази більшу від зарплати мера, його кандидатуру затверджує сесія. І, звісно, якщо він не справляється із поставленими завданнями, то контракт буде розірвано.
Сподобалося те, що різні асоціації, торгово-промислові палати, громадські організації надають реальні послуги для підтримки підприємництва і отримують за це фінансування з федерального рівня, провінції чи муніципалітету.
Кожне місто Канади намагається віднайти свою неповторну родзинку і стати привабливим для туризму, внутрішнього в тому числі. Наприклад, місто Вінніпег, яке розташоване в досить холодній кліматичній зоні, облаштовує гастрономічні заклади прямо на льоду.
Всі міста витримують власний стиль, навіть коли мова йде про таке місто-гігант як Торонто.
Кожне місто також працює дуже активно над запровадженням альтернативних джерел енергії.
Кожне місто максимально сприяє розвитку бізнесу, але тут вже чітко простежується і зацікавленість держави – жодних податків для тих, хто завозить обладнання для виробництва, тобто займається створенням робочих місць, збільшує самозайнятість населення. Це підтримується дуже і дуже серйозно.
– Було би неправильно не запитати про ваші зустрічі із представниками української діаспори в Канаді. Це ж одне із найпотужніших лобі України в світі!
– Так, ці зустрічі були дуже особливі! Я би хотіла розповісти про кожну з них, бо українське слово, українська душа зберігаються вихідцями з України з надзвичайною любов’ю! Кілька поколінь поза ненькою, але серце кожного з них навіки з Україною. За сотні тисяч кілометрів ми відчували себе в своїй сім’ї.
Про українців у Канаді можна розповідати годинами. Наприклад, Стівен Дзюба, мер Вінніпегу, який керував містом з 1957 по 1977 рік мав українське коріння. Дружина теперішнього мера – теж із української родини! Під час візиту нашій делегації пощастило зустрітися і поговорити із Ніком Кравцем, який зареєстрував петицію про відміну візового режиму між Канадою Україною.
Українська діаспора в Канаді дуже давня і добре зорганізована, має вплив на прийняття політичних рішень. Ми добре пам’ятаємо, що у 1991 році саме Канада однією із перших в світі визнала незалежність України. І в усі наступні роки, у найважчі та найскладніші періоди Канада продовжує активно нам допомагати.
Навіть якщо побіжно познайомитися із історією заселення українцями Канади і поцікавитися тим, як нині там проживає українська діаспора, то стане одразу зрозуміло скільки маємо спільного, а отже і перспективного у розвитку відносин між нашими країнами. Тим, хто звертає наші невдачі на нашу ментальність дуже раджу придивитися до ментальності українців у Канаді. Як на мене, більше важить те, як працює система дотримання законів.
Хочу щиро подякувати Проекту «Партнерство для розвитку міст» за таку грандіозну можливість побачити на власні очі кращі практики демократичного врядування, застосування стратегічного планування та муніципального маркетингу. Отримані знання безцінні і будуть обов’язково використані для підвищення демократизації врядування, відкритості роботи влади та її ефективності.