Х-47М2 «Кинджал» — авіаційний ракетний комплекс, який Росія відкрито презентувала як зброю майбутнього, здатну оминути будь-яку систему протиповітряної оборони світу. Ракету запускають із модифікованого винищувача-перехоплювача МіГ-31К або бомбардувальника Ту-22М3, після чого вона розганяється до заявлених 10 Махів і летить по квазібалістичній траєкторії до цілі. За основу конструктори взяли наземний оперативно-тактичний комплекс «Іскандер-М», додавши прискорювальний блок і адаптувавши головну частину під повітряний старт.
Реальність війни проти України внесла суттєві корективи в образ «непереможної» зброї. Уже в травні 2023 року український розрахунок ЗРК Patriot збив перший «Кинджал» над Києвом, а західні й навіть китайські аналітики один за одним почали ставити під сумнів саме визначення «гіперзвуковий» стосовно цієї ракети. Станом на лютий 2026 року Повітряні сили України нарахували 86 випущених по країні ракет цього типу, а нова система радіоелектронної боротьби «Ліма», за словами її розробників, навчилася збивати «Кинджали» з курсу ще до підльоту до цілі.
Ракету за формою й розмірами легко сплутати з «Іскандером», але саме поєднання швидкості пуску літака, висоти скидання і роботи власного двигуна ракети робить «Кинджал» окремим класом зброї — навіть якщо суворі критерії «гіперзвуковості» вона, за оцінками більшості західних і навіть частини китайських аналітиків, так і не виконує.
Що таке ракета Х-47М2 «Кинджал»
Формально Х-47М2 «Кинджал» (у деяких джерелах комплекс фігурує під внутрішнім позначенням 9-А-7660, а в класифікації НАТО — як AS-24 Killjoy) належить до класу аеробалістичних ракет повітряного базування. Термін «аеробалістична» тут ключовий: на відміну від класичної балістичної ракети, яка стартує просто з шахти чи мобільної установки на землі, «Кинджал» спочатку розганяється літаком-носієм до надзвукової швидкості і лише потім, скинутий у стратосфері, вмикає власний твердопаливний двигун і продовжує політ практично балістичною дугою. Таке рішення дає ракеті додаткову початкову швидкість і висоту фактично за рахунок палива літака, а не власного, що економить ресурс ракети і збільшує її ефективну дальність.
Розробкою займався Московський інститут теплотехніки — та сама установа, що створила наземний комплекс «Іскандер-М», а серійне складання ракет налагодили на коломенському заводі, який входить до корпорації «Тактическое ракетное вооружение». «Кинджал» здатен нести як звичайну фугасну боєголовку масою 480–500 кг, так і ядерний заряд потужністю, за оцінками аналітиків, від 10 до 50 кілотонн. Під час першої публічної демонстрації в березні 2018 року анімація в презентації Володимира Путіна показувала ракету, що вражає не лише наземний обʼєкт, а й корабель — натяк на протикорабельний потенціал комплексу, хоча жодного підтвердженого удару по кораблях ракета досі не завдавала.
Від «Іскандера» до «Кинджала»: історія створення
Розробку ракети відносять до початку 2010-х років, коли конструктори МІТ узялися адаптувати наземний «Іскандер-М» під запуск із повітря. Проєкт тримали в секреті понад пʼять років: жодних офіційних згадок чи випробувальних відеозаписів у відкритому доступі не зʼявлялося аж до грудня 2017-го, коли перші пуски пройшли на полігонах південної Росії. Формально бойове чергування комплекс заступив 1 грудня 2017 року, а вже 1 березня 2018-го Володимир Путін представив «Кинджал» широкому загалу під час щорічного послання Федеральним зборам — разом іще з пʼятьма новими системами озброєнь, включно з «Авангардом» і «Цирконом».
Наступні роки пішли на розширення випробувальної програми. У листопаді 2019-го ракету вперше запустили в арктичних умовах з авіабази Оленя, влучивши в ціль на полігоні Пембой зі швидкістю, яку російська сторона заявила як 10 Махів. У червні 2021-го «Кинджал» випробували вже в бойових умовах Сирії, атакувавши наземну ціль з авіабази Хмеймім, а того ж року в Аерокосмічних силах РФ сформували окремий авіаційний полк, повністю укомплектований носіями МіГ-31К.
Технічні характеристики: швидкість, дальність, боєголовка
Офіційні характеристики ракети Росія розкриває вибірково, тому частина цифр — це заяви російського Міноборони, які західні й українські аналітики нерідко піддають сумніву. Утім, основний технічний портрет комплексу вже досить чітко змальований відкритими джерелами й уламками збитих ракет, які досліджували і в Україні, і, ймовірно, у країнах НАТО.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Тип | Аеробалістична ракета повітряного базування | Не класична крилата чи балістична ракета в чистому вигляді |
| Довжина / діаметр | Близько 8 м / 1 м | Порівнянно з ракетою «Іскандер-М» |
| Стартова маса | Близько 4 300 кг | — |
| Маса боєголовки | 480–500 кг | Фугасна або ядерна (10–50 кт) |
| Максимальна швидкість | До 10–12 Махів (заява РФ) | На кінцевій ділянці фіксувалася значно нижча швидкість |
| Дальність самої ракети | 460–480 км | Без урахування радіуса дії носія |
| Заявлена дальність з носієм | До 2000 км (МіГ-31К) / до 3000 км (Ту-22М3) | Включає бойовий радіус літака |
| Наведення | Інерціальне + ГЛОНАСС + активна радіолокаційна ГСН | Радіолокаційна головка працює на кінцевій ділянці |
| Носії | МіГ-31К, Ту-22М3(М), заявлено — Ту-160 | По одній ракеті на МіГ-31К |
| Прийняття на бойове чергування | 1 грудня 2017 року | Публічно представлена 1 березня 2018 року |
| Орієнтовна вартість | Близько 4,5–10 млн доларів | Оцінки різняться залежно від джерела й року контракту |
Окремо варто пояснити плутанину навколо дальності. Коли російські джерела називають цифри 2000 чи навіть 3000 кілометрів, вони фактично додають до 460–480 кілометрів власного польоту ракети ще й бойовий радіус літака-носія — тобто відстань, яку МіГ-31К або Ту-22М3 здатні пролетіти до точки пуску. Це не пряма омана, але й не дальність ракети як такої: сама ракета після відділення від носія долає значно скромнішу відстань, порівнянну з дальністю «Іскандера-М», з якого її й створили. Дані в таблиці узагальнено за відкритими оцінками Missile Threat (CSIS) та звітами Повітряних сил України.
Носії ракети: МіГ-31К і Ту-22М3
Основним носієм «Кинджала» лишається МіГ-31К — глибока модифікація важкого двомісного перехоплювача МіГ-31, розробленого ще наприкінці 1970-х для прикриття радянського неба від крилатих ракет і бомбардувальників. У МіГ-31К прибрали частину штатного озброєння, натомість посилили конструкцію фюзеляжу під підвіс ракети масою понад чотири тонни. Кожен літак здатен нести лише одну ракету за раз, тому будь-який масований залп «Кинджалів» вимагає одночасного зльоту кількох носіїв — а це майже завжди фіксують українські моніторингові канали й Повітряні сили, які оголошують повітряну тривогу по всій країні ще до того, як ракета взагалі полетить.
За різними оцінками, у складі Аерокосмічних сил Росії налічується від приблизно 12 до 24 модифікованих МіГ-31К — і це на тлі загального парку зі 128–144 літаків МіГ-31 усіх версій, левова частка яких узагалі не пристосована до пуску «Кинджалів». Росія також заявляла про адаптацію ракети під бомбардувальники Ту-22М3, здатні теоретично нести по кілька ракет за один виліт, що суттєво збільшило б вогневу міць однієї хвилі удару, а в перспективі згадувався і Су-57 — утім масового підтвердженого застосування «Кинджала» з цих платформ поки що не зафіксовано.
Бойове хрещення: перші удари по Україні
Перше бойове застосування «Кинджала» відбулося 18 березня 2022 року, коли ракета влучила по підземному складу ракетно-авіаційного озброєння поблизу Делятина на Івано-Франківщині. 9 травня 2022-го три ракети, випущені вже з Ту-22М3, влучили по обʼєктах туристичної інфраструктури в Одесі, поранивши двох людей і пошкодивши пʼять будівель. Протягом наступного року застосування залишалося точковим: один-два пуски час від часу, здебільшого по військових складах і виробничих обʼєктах на заході й півдні країни.
Ситуація змінилася на початку 2023-го, коли Росія почала вплітати «Кинджали» в масовані комбіновані удари. 26 січня під час атаки 55 ракетами й 24 дронами-камікадзе один «Кинджал» уже входив до складу групи цілей. А 9 березня 2023 року по Україні одночасно випустили 84 ракети, серед яких — рекордні на той момент шість «Кинджалів» одразу. Того дня без тепла лишилися 40% мешканців Києва, а удару зазнала і Запорізька атомна електростанція, змушена перейти на аварійні дизель-генератори.
Травень 2023-го: коли міф про непереможність розбився
Перелом настав у ніч на 4 травня 2023 року. Приблизно о 2:40 ночі український розрахунок зенітного ракетного комплексу Patriot PAC-3 збив «Кинджал» просто над Києвом — подію, яку до того моменту західні аналітики вважали суто теоретично можливою. За словами самого оператора Patriot, ракета на момент перехоплення рухалася зі швидкістю близько 1240 метрів за секунду.
Це приблизно 3,6 Маха — менш ніж третина від заявлених Росією 10 Махів, а сам оператор описав збиття ракети як рутинну роботу, а не подвиг на межі можливостей системи.
9 травня речник Пентагону Патрік Райдер офіційно підтвердив: Україна справді збила гіперзвукову ракету. Через тиждень, у ніч на 16 травня, над Києвом розгорівся ще запекліший повітряний бій — українські сили заявили про знищення одразу шести «Кинджалів» за одну ніч, хоча тодішній міністр оборони Росії Сергій Шойгу публічно заперечив ці цифри. Тодішній очільник Міноборони України Олексій Резніков зазначив, що після двох таких серій перехоплень у Росії могло залишитися не більше 73 ракет цього типу в резерві — цифра, яку відтоді жодна зі сторін офіційно не уточнювала.
Чи справді це гіперзвукова зброя? Погляд експертів
Суперечка навколо самого терміна «гіперзвукова» точиться відтоді, як Путін уперше вжив це слово в 2018 році. Формально гіперзвуковою вважається будь-яка ракета, що долає межу 5 Махів, — а під цю ознаку підпадає, строго кажучи, і німецька Фау-2 часів Другої світової війни, і практично будь-яка сучасна міжконтинентальна балістична ракета на активній ділянці польоту. Тому серйозні військові аналітики додають другу обовʼязкову умову: справжня гіперзвукова зброя повинна ще й активно маневрувати саме на гіперзвуковій швидкості, ухиляючись від засобів перехоплення, а не просто летіти розрахованою параболою.
Саме за цим критерієм «Кинджал» провалює тест: аналітики NATO ще у звіті 2020 року класифікували ракету як «повітряно-пускову балістичну», що «зазвичай не характеризується як гіперзвукова зброя».
До подібних висновків доходили дослідники Center for Strategic and International Studies й експерти Brookings Institution, а в 2023 році — навіть китайський військовий журнал «Ordnance Science and Technology», який назвав конструкцію ракети технологією рівня 1980-х і відзначив, що вона «серйозно позбавлена здатності маневрувати в бічній площині». Показово, що самі підтверджені перехоплення «Кинджалів» стали для критиків додатковим аргументом: якщо ракету здатна знешкодити модифікація Patriot, розробленого ще у 1970-х роках, підстав говорити про технологічну неприступність дедалі менше.
Утім, зводити «Кинджал» до простої пропагандистської бутафорії теж було б помилкою — у комплексу є і реальні сильні сторони, і настільки ж реальні вразливості.
- Висока початкова швидкість завдяки повітряному старту. Літак-носій розганяє ракету до 2–2,8 Маха ще до її власного запуску двигуна, фактично даруючи «Кинджалу» фору у швидкості й висоті за рахунок палива літака, а не ракети — це заощаджує ресурс самої ракети і збільшує її ефективну дальність.
- Непередбачуваний напрямок пуску. На відміну від стаціонарних чи навіть мобільних наземних комплексів, літак може підійти до рубежу пуску з будь-якого напрямку, ускладнюючи роботу секторних радарів, які не мають кругового огляду на 360 градусів.
- Балістична, а отже передбачувана траєкторія. Це головна вразливість: попри маневри на кінцевій ділянці, загальна дуга польоту піддається розрахунку сучасними системами вогневого управління — саме це і дозволило Patriot побудувати рішення на перехоплення в травні 2023-го.
- Одна ракета на один носій. Кожен МіГ-31К підіймає в повітря лише один «Кинджал», тому масований залп вимагає одночасного зльоту кількох літаків — а це демаскує намір атаки ще на етапі підготовки й дає українській ППО додаткові хвилини на реакцію.
Щоб краще зрозуміти місце «Кинджала» серед іншої заявленої «гіперзвукової» лінійки Москви, варто зіставити його ключові параметри з рештою розробок — благо відкриті джерела це дозволяють.
| Система | Тип | Швидкість | Дальність | Носій |
|---|---|---|---|---|
| Х-47М2 «Кинджал» | Аеробалістична ракета повітряного старту | До 10 Махів (заявлено) | ~480 км (до 2000 км з носієм) | МіГ-31К, Ту-22М3 |
| 9К720 «Іскандер-М» | Наземна балістична ракета малої дальності | 6–7 Махів | До 500 км | Мобільна пускова установка |
| 3М22 «Циркон» | Протикорабельна крилата ракета зі прямоточним двигуном | 8–9 Махів | 400–1000 км | Фрегати, підводні човни |
| «Авангард» | Гіперзвуковий планувальний блок | Понад 20 Махів | Міжконтинентальна | МБР «Сармат» / УР-100Н |
З таблиці видно: за версією більшості західних аналітиків, ближче до критеріїв справжньої гіперзвукової зброї підходить хіба що «Авангард» — саме він поєднує граничну швидкість із заявленою здатністю активно маневрувати на всій траєкторії. «Кинджал» же, по суті, залишається близьким родичем «Іскандера», якому додали висоту й початкову швидкість літака-носія, але не принципово нову фізику польоту. Порівняльні дані узагальнено за відкритими матеріалами Wikipedia та аналітичного центру RUSI.
Ситуація на фронті у 2025–2026 роках
Навесні 2025 року, за даними Розвідувального управління Міністерства оборони США (DIA), Росія модернізувала і «Іскандери», і «Кинджали», додавши їм здатність маневрувати на кінцевій ділянці польоту спеціально для подолання захисту Patriot. Ефект виявився відчутним.
За даними Financial Times, відсоток успішних перехоплень упав із 37% у серпні до лише 6% у вересні 2025 року, що дозволило Росії завдати серйозних ушкоджень українським оборонним підприємствам, щонайменше чотирьом заводам із виробництва дронів і обʼєктам критичної інфраструктури напередодні зими.
У відповідь Україна зробила ставку не лише на кінетичне перехоплення, а й на радіоелектронну боротьбу. Система «Ліма» від компанії Cascade Systems, розроблена ще 2022 року для протидії дронам-камікадзе, за словами командира підрозділу «Нічна варта» з позивним «Алхімік», навчилася глушити супутникову навігацію «Кинджалів», змушуючи їх втрачати ціль ще до підльоту. За цією заявою, з останніх 59 випущених по Україні ракет цього типу до цілі долетіла лише одна — решту 58, зокрема 26 тільки за перший квартал 2026 року, вдалося відхилити чи придушити. Ці цифри поки що не мають незалежного підтвердження, але Повітряні сили України окремо фіксують і загальну статистику: станом на 24 лютого 2026 року з початку повномасштабного вторгнення по країні випустили 86 ракет Х-47М2 «Кинджал».
Ракета залишається в бойовому строю й улітку 2026 року: моніторингові канали й Повітряні сили продовжують фіксувати регулярні зльоти МіГ-31К і поодинокі пуски по Хмельницькій, Київській та інших областях, хоча вже без того драматичного розмаху масованих ударів 2022–2023 років. Висока вартість і обмежене виробництво — оцінки коливаються від приблизно 4,5 до 10 мільйонів доларів за одну ракету залежно від контракту й дати оцінки — змушують Росію застосовувати «Кинджали» вибірково, приберігаючи їх здебільшого для ударів по найбільш захищених чи символічно важливих цілях, тоді як рутинні атаки й далі забезпечують значно дешевші дрони-камікадзе.
Leave a Reply