Спеціалізована антикорупційна прокуратура, скорочено САП, — це самостійний орган прокуратури України, створений для процесуального нагляду за Національним антикорупційним бюро та підтримання обвинувачення у найскладніших корупційних справах. Вона не просто ще одна ланка системи — це механізм, покликаний розірвати порочне коло вибіркового правосуддя, яке десятиліттями захищало високопосадовців і впливових бізнесменів.
Разом із НАБУ та Вищим антикорупційним судом (ВАКС) САП формує триєдину архітектуру, що виникла після Революції Гідності. Її завдання — забезпечити, щоб розслідування топкорупції не залежало від політичної кон’юнктури, а судові рішення ґрунтувалися на доказах, а не на телефонному праві. У 2024 році САП набула статусу юридичної особи публічного права, що ще більше відокремило її від загальної вертикалі прокуратури.
Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, роль САП посилюється: корупційні схеми в енергетиці, оборонних закупівлях та стратегічних галузях напряму підривають обороноздатність країни. Прокурори САП не просто підтримують обвинувачення — вони стають останнім фільтром, який не дає справі «розсипатися» на етапі суду.
Історія створення: від суспільного запиту до інституції
22 вересня 2015 року Генеральний прокурор Віктор Шокін підписав наказ про утворення САП. Це сталося на тлі жорстких вимог Європейського Союзу щодо безвізового режиму та надання макрофінансової допомоги. Україна потребувала нових антикорупційних органів, які б не успадкували вади старої системи.
Перший конкурс на посади був непростим: конкурсна комісія з 11 членів (7 від Верховної Ради, 4 від Ради прокурорів) відібрала кандидатів серед сотень претендентів. Багато хто з них раніше працював у звичайній прокуратурі. Першим керівником став Назар Холодницький, який обіймав посаду до серпня 2020 року. Після нього виконувачем обов’язків був Максим Грищук, а з 28 липня 2022 року САП очолює Олександр Клименко.
Важливий етап — 21 березня 2024 року. САП перетворилася на юридичну особу публічного права з окремим майном, рахунками та печаткою. Це не формальність: такий статус ускладнює спроби механічного підпорядкування з боку Офісу Генерального прокурора.
2025 рік став випробуванням на міцність. 22 липня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який суттєво обмежував незалежність САП та НАБУ, передаючи більше повноважень Генеральному прокурору. Критика була гострою — як всередині країни, так і з боку міжнародних партнерів. Уже 31 липня парламент підтримав контрзаконопроєкт №13533, який повернув органам автономію. Це голосування (331 «за») показало: суспільство та політичні еліти розуміють цінність незалежних антикорупційних інституцій навіть у воєнний час.
Правовий статус та структура органу
САП — це не підрозділ, а самостійний орган прокуратури. Її утворення, структуру та штат визначає Генеральний прокурор за погодженням із директором НАБУ. Керівник САП є заступником Генерального прокурора, але орган має окремі приміщення (Київ, вул. Ісаакяна, 17) і не змішується з іншими підрозділами.
Структура включає центральний апарат та територіальні філії в регіонах, де працюють управління НАБУ. Призначення на адміністративні посади відбувається через відкриті конкурси. Існує важливе обмеження: не можуть працювати особи, які обіймали посади в антикорупційних підрозділах правоохоронних органів у 2011–2015 роках. Це запобіжник проти «перефарбовування» старих кадрів.
Повноваження САП: що саме робить орган
Повноваження чітко прописані в Законі України «Про прокуратуру». САП виконує три ключові функції:
- Здійснює нагляд за додержанням законів під час оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування, яке проводить НАБУ. Прокурори САП погоджують підозри, контролюють процесуальні рішення, щоб слідство не виходило за межі закону.
- Підтримує державне обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні та пов’язані з корупцією злочини. Саме прокурори САП виходять до трибуни у Вищому антикорупційному суді.
- Представляє інтереси громадянина або держави в суді у цивільних справах, пов’язаних із корупцією — зокрема, подає позови про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Ці повноваження роблять САП не просто «наглядачем», а активним учасником усього ланцюга — від перших оперативних заходів до остаточного вироку та повернення коштів.
Тандем САП і НАБУ: як працює механізм на практиці
НАБУ розслідує, САП керує процесом і представляє результат у суді. Це не дублювання, а поділ ролей, який знижує ризик «домашніх заготовок» або політичного тиску на слідство.
Яскравий приклад — операція «Мідас», яку НАБУ та САП проводили понад 15 місяців (з літа 2024 року). У листопаді 2025 року органи оголосили про викриття високорівневої злочинної організації в енергетичній сфері. До неї входили чинні та колишні посадовці, бізнесмени, які, за версією слідства, контролювали фінансові потоки стратегічного підприємства «Енергоатом» з доходом понад 200 млрд грн. Схеми включали відмивання коштів через офшори, фіктивні «інвестиції» та «пральні». Справа триває, але вже на етапі пред’явлення підозр вона продемонструвала здатність системи працювати з найчутливішими напрямками навіть під час війни.
Досягнення та статистика: цифри, які говорять
Результати роботи антикорупційної системи за 2025 рік виглядають переконливо. За даними звіту НАБУ за ІІ півріччя 2025 року, прокурори САП подали 45 позовів про стягнення необґрунтованих активів на суму понад 260 млн грн. Упродовж року повідомлено про підозру 218 особам, до суду направлено 124 обвинувальні акти щодо 280 осіб.
Суди винесли 108–109 обвинувальних вироків (залежно від джерела підрахунку) — зростання порівняно з 75 вироками у 2024 році. Кількість засуджених осіб також зросла. Важливо, що зменшилася кількість виправданих. Це свідчить не лише про кількість, а й про якість доведення справ.
З 2019 року, відколи запрацював ВАКС, кількість вироків у топкорупційних справах зросла в рази порівняно з попередніми роками, коли таких справ було 8–9 на рік. За кожним таким вироком — місяці або роки роботи детективів, аналітиків, прокурорів САП та суддів.
| Аспект | САП | Звичайна прокуратура |
|---|---|---|
| Спеціалізація | Виключно корупційні та пов’язані злочини (топ-рівень) | Широке коло справ, включаючи побутову корупцію |
| Незалежність | Юридична особа публічного права з 2024 року, погодження структури з директором НАБУ | Частина загальної вертикалі Офісу Генерального прокурора |
| Взаємодія з НАБУ | Процесуальне керівництво та нагляд за слідством | Не має спеціальних повноважень щодо НАБУ |
| Представництво в суді | Вищий антикорупційний суд (ВАКС) | Звичайні суди загальної юрисдикції |
Ця таблиця ілюструє принципову різницю: САП — не «покращена» версія старої прокуратури, а спеціалізований інструмент для справ, де ставки найвищі.
Виклики та критика: чесний погляд на роботу органу
Як і будь-яка нова інституція, САП проходила через кризу становлення. За часів першого керівника звучали звинувачення в «зливах» резонансних справ. Створення органу супроводжувалося скандалами навколо конкурсної комісії та тиском з боку старих еліт.
У 2025 році спроба законодавчо обмежити незалежність показала, наскільки крихкою може бути автономія навіть після десяти років існування. Проте швидка реакція парламенту та президента продемонструвала: механізм самозахисту системи працює.
У воєнний період додаються об’єктивні труднощі: обмежений доступ до інформації, ризики для свідків, необхідність балансувати між швидкістю розслідування та якістю доказів. Попри це, САП продовжує працювати над справами в стратегічних галузях.
САП у 2026 році: чому це важливо для кожного
Антикорупційна система — не абстракція. Коли САП та НАБУ викривають схеми в енергетиці чи обороні, це напряму впливає на те, чи вистачить коштів на зброю, чи не постраждає бюджет від розкрадання. Коли суд виносить реальний вирок високопосадовцю — це сигнал, що правила однакові для всіх.
Для початківців важливо розуміти: САП — це не «каральний орган», а частина правової держави, яка захищає інтереси суспільства. Для просунутих читачів — це приклад того, як інституційні реформи, навіть за умов війни та політичного тиску, можуть зберігати ефективність і довіру.
Робота САП триває щодня: нові підозри, позови про стягнення активів, підготовка до судових засідань. Історія цього органу — це не завершена глава, а жива, динамічна частина української трансформації, де кожне рішення впливає на те, якою країною ми станемо після перемоги.
Залишити відповідь