Віктор Аркадійович Трегубов — український журналіст, публіцист, співзасновник партії «Демократична Сокира» і майор Збройних Сил України, який з 2025 року виконує обов’язки речника оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Народився 5 лютого 1985 року в Києві, він поєднав глибоку гуманітарну освіту з практичним досвідом інформаційної війни та бойової служби.
Його публічні коментарі про ситуацію на Покровському, Куп’янському та Торецькому напрямках стали одним із найчіткіших джерел інформації для українців у 2025–2026 роках. Трегубов належить до покоління, яке пройшло через Помаранчеву революцію, Революцію Гідності і дві фази російсько-української війни, перетворивши блогерський голос на голос офіційного речника фронту.
Сьогодні його ім’я асоціюється з прагматичним лібералізмом, захистом Православної Церкви України та відмовою від ідеологічних крайнощів на користь реалістичної політики виживання держави.
Ранні роки, освіта та формування світогляду
Віктор Трегубов з’явився на світ у Києві 5 лютого 1985 року. Дитинство і юність припали на період бурхливих змін у незалежній Україні. Після закінчення середньої школи він обрав Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2006 році отримав диплом за спеціальністю «міжнародна журналістика». Цей вибір визначив подальшу професійну траєкторію: вже в студентські роки він почав писати аналітичні матеріали про зовнішню політику та внутрішні процеси.
Пізніше Трегубов розширив освіту на філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Там він здобув знання зі соціальної філософії, а 2017 року завершив богословську програму зі спеціалізацією «історія Візантії». Це рідкісне поєднання журналістики, філософії та візантиністики дало йому глибоке розуміння історичних коренів українсько-російських відносин і ролі церкви в державотворенні.
У 2004 році, ще студентом, він брав участь у Помаранчевій революції. Тодішній досвід масових протестів сформував у нього переконання, що громадянська активність може змінювати політичний ландшафт. Через дев’ять років, під час Революції Гідності, Трегубов уже виступав як блогер, чиї тексти швидко набирали аудиторію. Його стиль — чіткий, іронічний, без зайвої патетики — відрізнявся від більшості публіцистів того часу.
За моїм досвідом спостереження за українськими публічними інтелектуалами, саме ця рання комбінація академічної глибини та вуличної політики зробила Трегубова стійким до пропагандистських наративів. Він рідко впадає в емоційні крайнощі, натомість шукає структурні пояснення подій.
- 1985 — народження в Києві
- 2004 — участь у Помаранчевій революції
- 2006 — закінчення Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка
- 2013–2014 — активна блогерська діяльність під час Революції Гідності
- 2017 — завершення богословської освіти (історія Візантії)
Ця хронологія показує, що Трегубов ніколи не був «чистим» теоретиком. Кожен етап навчання супроводжувався практичним досвідом — від студентських протестів до написання матеріалів про церковну політику. Саме візантійські студії допомогли йому пізніше чітко аргументувати підтримку Православної Церкви України після отримання Томосу.
Журналістська кар’єра та робота в медіа
Професійний шлях Трегубова в медіа розпочався одразу після університету. Він працював політичним і міжнародно-політичним оглядачем у виданнях «Вечірні Вісті», «Экономические известия», «Газета 24», журналі «Главред» і газеті «Дзеркало тижня». Співпрацював зі «Слово і Діло» та журналом «Фокус». Його тексти відзначалися аналітичністю і відсутністю популізму.
У лютому 2017 року Трегубов очолив інтернет-видання «Петро і Мазепа». Під його керівництвом сайт став одним із найпомітніших майданчиків праволіберальної думки. Видання активно висвітлювало процес створення ПЦУ та отримання Томосу, критикувало російську пропаганду і аналізувало внутрішню політику. 29 серпня 2019 року він залишив посаду головного редактора, передавши її Максиму Гадюкіну.
Паралельно Трегубов писав для англомовних платформ, зокрема Atlantic Council. У 2018 році став телеведучим програми «БлогПост» на 5 каналі. Цей досвід розширив його аудиторію за межі інтернет-спільноти. У рейтингу ICTV 2018 року він увійшов до топ-20 блогерів України. У червні 2019-го потрапив до лонг-листа премії «Високі стандарти журналістики» в категорії «За швидкий та якісний розвиток у професії».
Типова помилка багатьох журналістів того періоду — змішувати аналітику з агітацією. Трегубов уникав цього. Він міг жорстко критикувати владу, але завжди підкріплював тези фактами. У нашій практиці спостереження за медіа-ландшафтом 2017–2019 років саме «Петро і Мазепа» під його керівництвом залишався одним із небагатьох ресурсів, де ліберальна позиція поєднувалася з військово-патріотичним дискурсом без істерії.
Політична діяльність і партія «Демократична Сокира»
У квітні 2018 року разом із Юрієм Гудименком, Антоном Швецем, Ігорем Щедріним та Олександром Нойнцем Трегубов став співзасновником партії «Демократична Сокира». Він увійшов до Політичної ради і відповідав за ідеологічну роботу. Партія позиціонувала себе як радикально-центристська, праволіберальна сила, що віддає пріоритет прагматизму над ідеологічними догмами.
Трегубов неодноразово підкреслював, що для вирішення політичних і економічних проблем України потрібні саме праволіберальні політики. Він критикував як лівий популізм, так і крайній націоналізм. Окремо варто відзначити його позицію щодо російської мови: він вважав її органічною для України через історичну двомовність і стверджував, що російська мова зародилася на території сучасної України.
У 2019 році разом із однопартійцями він став співзасновником ІТ-компанії «Демократія 2.0». У 2020 році балотувався до Київської міської ради 9 скликання від «Демократичної Сокири» (список №6, округ 7), але не був обраний. Партія так і не стала парламентською силою, проте сформувала помітну інтелектуальну нішу.
Практичний нюанс політичної діяльності Трегубова — він ніколи не відмовлявся від військової служби заради партійної кар’єри. Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, пріоритет одразу змістився на фронт. Це рідкісний приклад, коли публічний інтелектуал не використовує війну як майданчик для самопіару, а реально служить.
2018 — рік заснування «Демократичної Сокири»
2020 — невдала спроба потрапити до Київради
5 — кількість співзасновників партії
Понад 7 років — активна участь у політичній раді
Ці цифри ілюструють, що політичний проект Трегубова залишався нішевим, але ідеологічно послідовним. У 2026 році партія продовжує існувати як інтелектуальний клуб, а сам Трегубов зосередився на військових обов’язках.
Військова служба: від резерву до майора
У 2015–2016 роках Трегубов проходив службу в Збройних Силах України. Почав зі звання молодшого лейтенанта, став старшим лейтенантом резерву. Брав участь у війні на сході України. Був відзначений грамотами Антитерористичного центру, командування та двох частин Сил спеціальних операцій.
Після демобілізації він повернувся до цивільного життя, але залишався в резерві. 24 лютого 2022 року знову став до строю. Спочатку капітан, згодом — майор. Спеціалізація — інформаційно-аналітична робота. Саме цей досвід дозволив йому ефективно працювати з інформаційним простором під час повномасштабної війни.
На відміну від багатьох публічних осіб, які обмежувалися волонтерством або медіа-підтримкою, Трегубов обрав регулярну службу. Це рішення коштувало йому політичної видимості, але додало ваги його словам. Коли у 2025 році він став речником ОСУВ «Хортиця», аудиторія вже знала, що за коментарями стоїть людина з реальним бойовим і службовим досвідом.
Типовий підводний камінь для журналістів, які йдуть на фронт, — збереження незалежності думки. Трегубов зумів поєднати військову дисципліну з аналітичною чіткістю. Його брифінги не містять зайвої патетики, натомість дають конкретні оцінки: де ворог «йде по власних трупах», де формуються нові правила війни, де російська пропаганда зазнає ганьби.
Речник ОСУВ «Хортиця»: голос східного фронту 2025–2026
З 2025 року Віктор Трегубов виконує обов’язки речника оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Це угруповання відповідає за один із найскладніших секторів фронту — Донецький і Харківський напрямки. Його коментарі регулярно з’являються в ефірах «Суспільного», «Громадського радіо», ArmyInform, Espreso та інших медіа.
У березні 2025 року він детально пояснював, чому російські війська не можуть оточити Покровськ, попри заяви пропаганди. У червні того ж року описав ситуацію під Вовчанськом, де противник «йде просто по власних трупах». У липні 2025-го спростував заяви про захоплення Часового Яру, назвавши їх черговим «вкидом». На початку 2026 року коментував інтенсивність боїв на Куп’янському та Лиманському напрямках.
Особливість стилю Трегубова-речника — відсутність надмірної оптимізму чи паніки. Він говорить про «важкі бої», «серйозну загрозу» виходу ворога на адмінкордон Дніпропетровщини, але завжди підкреслює, що лінія оборони тримається. У 2026 році його брифінги стали одним із небагатьох джерел, яким довіряють і військові, і цивільні.
Практичний аспект роботи речника в умовах війни — постійна боротьба з дезінформацією. Трегубов неодноразово пояснював механізми російських інформаційних операцій, використовуючи знання, здобуті ще в журналістські роки. Це поєднання військової посади і медійного досвіду робить його унікальним серед спікерів ЗСУ.
До служби в ЗСУ Трегубов працював сценаристом у студії Corridasoft і спеціалістом із внутрішніх комунікацій у компанії Wargaming. Любов до комп’ютерних ігор і досвід побудови наративів у геймдеві допомогли йому краще розуміти логіку інформаційних кампаній противника.
Публіцистика, погляди та інтелектуальний внесок
Окрім журналістики та політики, Трегубов є співавтором кількох книг. Серед них — «Наш Крим. Неросійські історії українського півострова» (видавництво Інституту національної пам’яті) і збірка оповідань «14 друзів хунти», що об’єднала тексти учасників війни, волонтерів і переселенців.
Його політичні погляди можна охарактеризувати як радикально-центристські з праволіберальним ухилом. Він вважає, що ідеологія має підпорядковуватися прагматизму. Будучи прихожанином Вселенського патріархату, активно підтримував створення Православної Церкви України. Ця позиція відображалася і в матеріалах «Петра і Мазепи» часів його редакторства.
У текстах 2022–2026 років Трегубов часто звертається до теми стійкості суспільства до дезінформації. Він наголошує, що російська пропагандистська машина втратила колишню витонченість і тепер працює грубими методами. Цей аналіз базується на безпосередньому досвіді інформаційної роботи в ЗСУ.
Емоційний акцент його публіцистики — відповідальність. У одному з інтерв’ю він зазначав, що служіння Україні завжди було честю, а під час війни за незалежність перетворилося на абсолютну відповідальність. Ця формула добре описує його власний шлях.
За моїм досвідом аналізу публічних інтелектуалів воєнного часу, саме Трегубов демонструє рідкісне поєднання академічної підготовки, медійної практики і реальної військової служби. Більшість аналітиків залишаються в тилу. Він — ні.
Особисте життя, інтереси та сучасний контекст 2026 року
Віктор Трегубов одружений. Серед особистих інтересів — комп’ютерні ігри (з юності публікувався в журналі «Мій комп’ютер ігровий») і любов до котів, про яку він іноді згадує в соцмережах. Ці деталі роблять його образ більш людяним на тлі жорсткої військової посади.
Станом на 2026 рік він продовжує виконувати обов’язки речника ОСУВ «Хортиця». Його коментарі залишаються важливим елементом інформаційної картини фронту. У віці 41 року Трегубов уже пройшов шлях, який для багатьох розтягується на десятиліття: від студентських протестів до майора, від блогера до офіційного спікера одного з ключових угруповань.
У сучасних умовах, коли інформаційна війна триває паралельно з бойовими діями, постать Трегубова набуває особливого значення. Він не просто передає офіційну позицію — він пояснює логіку подій мовою, зрозумілою і військовим, і цивільним. Це рідкісна якість, яка формувалася роками і зараз працює на повну.
Віктор Аркадійович Трегубов — один із небагатьох публічних інтелектуалів, хто не лише писав про війну, а став її безпосереднім учасником і голосом. Його шлях від київського журналіста до майора і речника фронту залишається прикладом послідовності між словом і ділом.
У 2026 році, коли війна триває четвертий рік повномасштабної фази, такі фігури, як Трегубов, формують не лише інформаційне поле, а й моральний стандарт для наступних поколінь українських публічних діячів. Його біографія — це історія людини, яка постійно обирала найскладніший, але найчесніший шлях.
Leave a Reply