Євгеній Леонідович Хмара — генерал-майор, який пройшов шлях від бійця-бричера елітного спецпідрозділу СБУ «Альфа» до однієї з ключових фігур української оборонної системи 2026 року. Він особисто керував операціями з визволення острова Зміїний, розвивав далекобійні удари по російській території та очолював Центр спеціальних операцій «А». З липня 2026 року виконує обов’язки міністра оборони України.
Його кар’єра побудована на бойовому досвіді, технологічному мисленні та здатності перетворювати спецпідрозділи на інструмент асиметричної війни. Хмара став символом нового покоління українських воєначальників, які поєднують класичну спецпідготовку з масовим застосуванням дронів і глибоких ударів.
У 2026 році саме він відповідає за координацію оборонної політики в умовах затяжної війни, коли Україна потребує не лише стійкості фронту, а й системних змін у забезпеченні, логістиці та міжнародній взаємодії.
Ранні роки служби та формування як спецпризначенця
Точна дата і місце народження Євгенія Хмари досі не розголошуються у відкритих джерелах, що є типовим для високопоставлених співробітників спецслужб. Відомо лише, що він здобув вищу освіту в профільних закладах системи безпеки та оборони України й пройшов спеціалізовану підготовку для роботи в елітних підрозділах. До переходу в СБУ служив у центрі спеціального призначення Національної гвардії «Омега», де спеціалізувався на мінно-вибуховій справі.
У 2011 році Хмара перейшов до Центру спеціальних операцій «А» СБУ, відомого як «Альфа». Починав бричером — бійцем, який першим проробляє прохід для штурмової групи за допомогою вибухівки або спеціальних інструментів. Ця роль вимагає не лише фізичної витривалості, а й холоднокровності під вогнем. Колеги згадують, що вже тоді він вирізнявся здатністю швидко приймати рішення в умовах невизначеності.
За моїм досвідом спостереження за кар’єрами спецпризначенців, саме такі «тихі» старти часто формують найефективніших командирів. Хмара не прагнув публічності. Він роками відточував навички в умовах реальної оперативної роботи — від контртерористичних заходів до захисту учасників судових процесів. У 2019 році його відзначили орденом Данила Галицького за мужність і професіоналізм. Це була одна з перших публічних згадок про офіцера, який доти залишався в тіні.
Типова помилка багатьох молодих спецпризначенців — прагнення швидкого кар’єрного стрибка. Хмара обрав інший шлях: глибоке занурення в професію. Він розумів, що в сучасній війні перемагає не той, хто гучніше кричить, а той, хто краще готує ґрунт для удару. Саме цей підхід пізніше дозволив йому трансформувати «Альфу» у підрозділ, здатний завдавати стратегічної шкоди на тисячі кілометрів від лінії зіткнення.
2011 — початок служби в «Альфі» СБУ
2019 — орден Данила Галицького
квітень 2023 — начальник Центру спецоперацій боротьби з тероризмом
серпень 2023 — звання бригадного генерала
червень 2024 — звання генерал-майора
серпень 2025 — начальник ЦСО «А»
січень 2026 — т.в.о. голови СБУ
липень 2026 — в.о. міністра оборони
Бойовий шлях у перші місяці повномасштабного вторгнення
24 лютого 2022 року застало Хмару вже досвідченим офіцером. Він безпосередньо брав участь у визволенні Київщини. Після деокупації столичного регіону виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема в боях за Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Колеги підкреслюють: він не керував з тилу. «Саме з автоматом в руках» — так характеризують його стиль ті, хто служив поруч.
Однією з найскладніших операцій стало визволення острова Зміїний улітку 2022 року. Після невдалої першої спроби через дії російської авіації спецпризначенці «Альфи» змогли висадитися з гелікоптерів і виконати завдання. Хмара особисто керував цією операцією. Острів мав стратегічне значення для контролю над північно-західною частиною Чорного моря. Його звільнення дозволило відновити навігацію та завдати психологічного удару противнику.
На Донеччині підрозділи під його впливом відпрацьовували тактику роботи малими групами в умовах щільної забудови та мінних полів. Типові помилки того періоду — недостатня координація між різними силами та запізніле застосування дронів. Хмара вже тоді наполягав на інтеграції безпілотних систем у щоденну роботу спецпідрозділів. Це дозволило зменшити втрати і підвищити точність ударів.
Емоційний акцент тут важливий. Людина, яка втратила брата на війні і має двох синів 9 і 11 років, підходить до кожного рішення з особливою відповідальністю. Він не раз повторював у приватних розмовах, що його особиста мета — закінчити війну до того, як сини досягнуть призовного віку. Цей внутрішній драйв відчувається в кожній його операції.
Керівництво Центром спеціальних операцій «А» і технологічна революція
14 квітня 2023 року президент призначив Хмару начальником Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом. Через рік він отримав звання генерал-майора, а в серпні 2025 року очолив уже реорганізований Центр спеціальних операцій «А». Під його керівництвом підрозділ став одним із найрезультативніших у Силах оборони.
До початку 2026 року ЦСО «А» знищив російської військової техніки на суму понад 5,5 мільярда доларів — переважно танки, бойові машини, системи ППО та РЕБ. Це не просто цифри. Це результат системної роботи з масштабування FPV-дронів, безпілотників на оптоволокні та далекобійних комплексів. Хмара вимагав від виробників конкретних рішень: автоматичні турелі для боротьби з тактичними БПЛА, оптоволоконні дрони з кабелем не менше 20 км і високоточні боєприпаси для ураження укріплених позицій.
У нашій практиці аналізу військових трансформацій видно, що саме такий підхід — від тактики до стратегії — дає результат. Хмара не чекав, поки технології «дозріють». Він форсував їх впровадження. Типовий підводний камінь у цій сфері — розрив між розробниками і користувачами. Командир «Альфи» постійно був присутній на полігонах і форумах на кшталт Brave1, де прямо формулював вимоги фронту.
Приклад: у 2024–2025 роках підрозділ активно застосовував дрони в Курській операції, захоплював полонених і знищував російські вертольоти FPV-ударами. Це вже не класична спецпідготовка 2010-х. Це гібрид спецназу і технологічної війни, який Хмара вибудував свідомо.
• Понад $5,5 млрд знищеної техніки РФ до 2026 року
• Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького (І–ІІІ ступені)
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня та «Хрест бойових заслуг»
• Понад 15 років служби в «Альфі»
Операція «Павутина» та далекобійні удари по території РФ
У 2025 році Євгеній Хмара входив до групи, що координувала операцію «Павутина». До віддалених російських авіабаз вдалося доправити в контейнерах понад сотню безпілотників. Результат — знищення 41 стратегічного літака на чотирьох аеродромах. Оціночні втрати противника сягали 7 мільярдів доларів. Це була класична асиметрична операція: мінімальні ресурси з українського боку — максимальна шкода стратегічному потенціалу РФ.
Хмара відповідав у СБУ саме за напрямок далекобійних ударів. Значна частина «бавовни» на російській території — його заслуга. Підрозділи під його впливом били по НПЗ, скорочуючи експорт нафти, завдавали ударів по Кримському мосту і навіть по підводному човну «Варшавянка» у Новоросійську за допомогою морських дронів.
Практичний нюанс: такі операції вимагають не лише техніки, а й глибокої розвідки, логістики і політичної волі. Хмара умів поєднувати все це. Колишні колеги зазначають, що він розвивав те, що президент називає «далекобійними санкціями». Це вже не просто військові удари — це інструмент економічного тиску.
У 2026 році цей досвід став критично важливим. Коли ресурси обмежені, а фронт потребує постійного поповнення, здатність завдавати шкоди в глибокому тилу противника дає стратегічну перевагу. Хмара довів, що Україна може воювати не «удар на удар», а асиметрично — і перемагати.
Призначення т.в.о. голови СБУ та перехід до Міністерства оборони
5 січня 2026 року Володимир Зеленський призначив Хмару тимчасово виконуючим обов’язки голови Служби безпеки України після відставки Василя Малюка. Це був період інституційної напруги. Хмара протримався на посаді до середини липня, зберігаючи оперативну ефективність служби.
16–20 липня 2026 року після відставки попереднього міністра оборони Михайла Федорова президент доручив Хмарі виконувати обов’язки міністра. Офіційно він став заступником міністра, а з 20 липня — в.о. міністра оборони. Призначення викликало дискусії: закон вимагає цивільної особи на цій посаді, тому статус залишається тимчасовим. Проте саме бойовий і технологічний досвід Хмари став вирішальним аргументом.
У перші тижні на новій посаді він сформував команду заступників. Сергій Боєв відповідає за міжнародний напрям і європейську інтеграцію, Любов Галан — за людський капітал Сил оборони. Хмара чітко сформулював пріоритети: швидке перетворення потреб війська на конкретні рішення, розвиток українського ОПК і довгострокові програми підтримки від партнерів.
Міф: Хмара — «кабінетний» генерал.
Реальність: Брав участь у боях з автоматом у руках, особисто керував операціями на Зміїному та Донеччині.
Міф: Спецпризначенці не розуміють економіки оборони.
Реальність: Саме він масштабував дронні програми, які знищили техніку на мільярди доларів.
Стиль керівництва, особисті якості та нагороди
Ті, хто працював із Хмарою, описують його як принципового, проукраїнського командира, який постійно вчиться. Він не веде підрозділ емоційно чи за старими академічними схемами. Натомість аналізує, делегує і вимагає результату. Роман Костенко, секретар парламентського комітету з нацбезпеки, підкреслював: Хмара вміє переходити лінію зіткнення, проводити операції на окупованих територіях і повертатися.
Особисте життя залишається майже закритим. Відомо про двох синів і втрату брата на війні. Це формує його ставлення до рішень, які впливають на життя тисяч військових. Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, кавалер ордена «За мужність» і «Хреста бойових заслуг» — ці нагороди не за кабінетну роботу.
У 2026 році головний виклик для нього — перехід від оперативного рівня до стратегічного управління міністерством. Оборонне відомство — це не тільки удари і дрони. Це закупівлі, міжнародна допомога, соціальний захист військових, реформа ОПК. Хмара вже заявив, що Україна повинна воювати асиметрично і ефективно управляти ресурсами.
За моїм досвідом спостереження за трансформаціями українських спецпідрозділів після 2022 року, саме такі командири, як Хмара, створюють нову культуру війни. Вони не чекають ідеальних умов. Вони створюють умови самі — через технології, підготовку кадрів і жорстку вимогливість до результату.
Виклики 2026 року та перспективи на посаді
Станом на серпень 2026 року Євгеній Хмара працює в умовах політичної турбулентності та постійного тиску на фронті. Його головне завдання — забезпечити Сили оборони всім необхідним, розвинути далекобійні спроможності й зберегти довіру міжнародних партнерів. Він уже заявив про потребу в довгостроковому стратегічному партнерстві зі США та Європою, де Україна може ділитися досвідом сучасної війни.
Практичні ризики очевидні: бюрократія міністерства, можливі конфлікти з Генеральним штабом, необхідність балансувати між оперативними потребами і політичними реаліями. Проте його попередній досвід показує здатність швидко адаптуватися. Підрозділи, якими він керував, завжди були серед лідерів за ефективністю.
У довгостроковій перспективі Хмара може стати одним із архітекторів нової української оборонної системи — такої, де технології, спецпідготовка і асиметричні удари стануть нормою, а не винятком. Його шлях від бричера «Альфи» до в.о. міністра оборони — це історія людини, яка роками працювала в тіні, аби в критичний момент стати видимою і потрібною країні.
Євгеній Хмара — не публічний політик і не «кабінетний» генерал. Це бойовий офіцер із технологічним мисленням, який уже довів здатність завдавати стратегічної шкоди противнику. Його успіх на посаді міністра залежатиме від уміння масштабувати цей досвід на всю систему оборони України.
Leave a Reply