Українське трудове законодавство прямо дозволяє одночасну зайнятість на кількох підприємствах — це називається сумісництвом і не потребує жодних спеціальних дозволів чи погоджень від першого роботодавця. Головна умова проста: додаткова робота виконується у вільний від основної посади час, а загальне навантаження не повинно шкодити здоров’ю та якості виконання обов’язків. Виняток становлять лише окремі категорії — керівники підприємств, працівники зі шкідливими умовами праці та частина держслужбовців, для яких існують чіткі законодавчі обмеження.
Оформлюється друга робота так само, як і перша: письмовою заявою, наказом про прийняття та, за бажанням працівника, записом у трудовій книжці. Із зарплати на кожному місці роботи окремо утримуються податок на доходи фізичних осіб, військовий збір і сплачується єдиний соціальний внесок, тож стаж і пенсійні накопичення формуються паралельно з обох джерел доходу.
Що таке сумісництво з погляду закону
Базова норма міститься у статті 21 Кодексу законів про працю України: працівник має право реалізувати здатність до продуктивної праці, уклавши трудовий договір на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах чи організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Це формулювання і є юридичною основою для того, щоб офіційно суміщати дві, а за бажання й більше посад одночасно.
Сумісництвом вважається виконання, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору саме у вільний від основної зайнятості час — на тому самому підприємстві або на іншому. Кількість роботодавців, у яких можна оформитися за сумісництвом, законом не обмежена: людина цілком може мати основне місце роботи і два-три додаткових, якщо графіки фізично не перетинаються.
Внутрішнє і зовнішнє сумісництво
Розрізняють два формати такої зайнятості, і плутати їх не варто, бо оформлюються вони по-різному.
- Внутрішнє сумісництво — друга посада оформлюється на тому самому підприємстві, де людина вже працює за основним місцем. Наприклад, бухгалтер додатково веде кадровий облік у тій самій компанії у вільний від основних обов’язків час.
- Зовнішнє сумісництво — друга робота оформлюється в іншого роботодавця, юридично та організаційно не пов’язаного з основним місцем працевлаштування. Це найпоширеніший варіант, коли людина, скажімо, вдень працює менеджером в офісі, а ввечері викладає онлайн-курси для іншої компанії.
В обох випадках із доходу за сумісництвом так само сплачуються всі обов’язкові податки та внески, і робота зараховується до страхового стажу нарівні з основною.
Сумісництво чи суміщення: у чому різниця
Ці два терміни часто плутають, хоча юридично вони описують зовсім різні ситуації. Суміщення — це виконання додаткових обов’язків у межах одного й того самого трудового договору та одного робочого дня, без укладення окремого договору й без окремої оплати понад доплату за суміщення. Сумісництво ж завжди передбачає окремий трудовий договір, окрему посаду та окрему заробітну плату, нараховану за фактично відпрацьований час.
| Критерій | Сумісництво | Суміщення |
|---|---|---|
| Трудовий договір | Окремий, за окремою посадою | Той самий, що й на основній посаді |
| Робочий час | У вільний від основної роботи час | У межах основного робочого дня |
| Оплата | Окрема зарплата за фактично відпрацьований час | Доплата до основного окладу |
| Стаж і ЄСВ | Формуються окремо від обох місць роботи | Формуються лише за основним місцем |
Джерела даних: Кодекс законів про працю України, роз’яснення Державної служби з питань праці.
Хто не має права працювати за сумісництвом
Попри загальну дозвільну норму статті 21 КЗпП, для окремих категорій працівників діють прямі законодавчі заборони або суттєві обмеження. Ці винятки покликані захистити або здоров’я самого працівника, або запобігти конфлікту інтересів на державній службі.
- Особи, зайняті на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці — додаткове навантаження для них законодавчо обмежене з міркувань охорони здоров’я.
- Керівники підприємств, установ та організацій, їхні заступники, а також керівники структурних підрозділів державних підприємств — вони, як правило, не можуть обіймати ще одну оплачувану посаду з повним робочим днем, окрім наукової, викладацької, творчої та медичної діяльності.
- Окремі категорії державних службовців та посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про запобігання корупції” — для них передбачені обмеження щодо суміщення з підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю задля запобігання конфлікту інтересів.
- Працівники державних підприємств у будні дні обмежені щодо тривалості додаткової зайнятості — здебільшого не більш як чотири години в робочий день, тоді як у вихідний можливий і повний робочий день.
Для решти категорій працівників — приватного сектору, фрілансерів, найманих працівників звичайних комерційних компаній — жодних кількісних обмежень щодо кількості місць роботи чи сумарного навантаження закон не встановлює, окрім вимоги не працювати одночасно в одні й ті самі години на різних посадах.
Особливості під час воєнного стану
Із запровадженням воєнного стану держава суттєво спростила правила поєднання кількох робочих місць. До 2022 року діяло правило, за яким сумісник міг офіційно відпрацьовувати не більш як половину місячної норми робочого часу. Наразі це обмеження для більшості категорій працівників скасоване: людина може оформити другу роботу навіть на повну ставку, якщо графіки фізично не перетинаються і робота не належить до заборонених для сумісництва видів діяльності.
Окрема практична деталь стосується працівників, заброньованих від мобілізації. Мінекономіки офіційно роз’яснювало, що бронювання зовнішнього сумісника чинним законодавством не заборонене, тож наявність другого офіційного місця роботи саме по собі не позбавляє права на бронювання за основною посадою — рішення все одно ухвалює роботодавець відповідно до критичності підприємства та посади.
Як оформити другу роботу: покроково
Процедура прийняття на роботу за сумісництвом мало чим відрізняється від звичайного працевлаштування, і зазвичай займає один-два дні.
- Подання заяви. Майбутній сумісник подає роботодавцю заяву про прийняття на роботу за сумісництвом із зазначенням бажаної посади та режиму роботи.
- Пакет документів. Знадобляться паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, документ про освіту чи кваліфікацію, якщо посада цього вимагає. Трудову книжку за сумісництвом подавати не обов’язково — записи туди вносяться за бажанням працівника за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом.
- Видання наказу. Роботодавець видає наказ про прийняття на роботу, у якому чітко вказується, що посада — за сумісництвом, а також погоджений графік.
- Повідомлення податкової. Роботодавець, як і у випадку з основним працівником, зобов’язаний повідомити Державну податкову службу про прийняття нового працівника до початку його фактичної роботи — це стандартна вимога для будь-якого офіційного оформлення, включно з сумісництвом.
- Погодження графіка. Хоча закон не вимагає письмової згоди основного роботодавця на друге працевлаштування, розумно завчасно обговорити з ним години роботи, щоб уникнути накладок і претензій щодо якості виконання основних обов’язків.
Податки, стаж і соціальні гарантії за сумісництвом
З точки зору оподаткування друга офіційна робота нічим не відрізняється від першої: із нарахованої зарплати роботодавець утримує 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору, а також самостійно за власний рахунок нараховує 22% єдиного соціального внеску. Усі ці відрахування здійснюються кожним роботодавцем окремо, незалежно один від одного.
Період роботи за сумісництвом повноцінно зараховується до страхового стажу і враховується під час майбутнього призначення пенсії — саме тому багато людей свідомо обирають легальне оформлення другої зайнятості замість підробітку “в конверті”. Право на щорічну оплачувану відпустку за сумісництвом також зберігається: за загальним правилом її бажано узгоджувати одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, щоб фактично мати можливість відпочити.
На що звернути увагу перед тим, як погодитися на другу роботу
Формальна можливість працювати офіційно на двох роботах не означає, що це варто робити без попереднього планування. Кілька практичних моментів варто продумати заздалегідь.
- Реальне навантаження. Сумарна тривалість робочого часу на двох посадах не повинна призводити до хронічної перевтоми — трудове законодавство орієнтується на 40-годинний робочий тиждень як розумний орієнтир навіть для сумісників.
- Конфлікт інтересів. Варто перевірити, чи не є друга компанія прямим конкурентом основного роботодавця — деякі трудові договори містять умови про нерозголошення чи заборону роботи в конкурентів, порушення яких може призвести до дисциплінарних наслідків.
- Умови колективного договору. Якщо на основному підприємстві діє колективний договір, варто перевірити, чи немає в ньому пунктів, які обмежують чи додатково регламентують сумісництво для працівників саме цієї компанії.
- Графік і фізична можливість. Години роботи за двома трудовими договорами не повинні збігатися — виконувати обов’язки одночасно на двох посадах в один і той самий проміжок часу законодавчо неможливо.
Практика останніх років показує, що дедалі більше людей поєднують основну роботу з офіційно оформленою додатковою зайнятістю саме через дефіцит кадрів на ринку праці та бажання мати додатковий, легальний і захищений джерело доходу. Головне — підходити до цього системно: узгоджувати графіки, стежити за власним навантаженням і не забувати, що офіційне оформлення другої роботи дає не лише додаткові гроші, а й повноцінний страховий стаж, право на відпустку та соціальний захист, яких позбавлена неформальна підробітка.
Leave a Reply