Семен Кривонос очолює Національне антикорупційне бюро України з березня 2023 року і за цей час встиг пройти шлях від митного офіцера до одного з найвпливовіших правоохоронців країни. Його ім’я стало відомим широкому загалу після конфлікту навколо законопроєкту №12414 влітку 2025 року, коли парламент на короткий час позбавив НАБУ та САП процесуальної самостійності, а тисячі українців вийшли на вулиці на підтримку бюро.
Кар’єра Кривоноса поєднує роботу в митних органах, будівельному нагляді та юридичному консультуванні, а сам він неодноразово наголошував, що головна мета — зберегти інституційну незалежність НАБУ навіть під тиском війни та політичних обставин.
Ранні роки та освіта
Семен Юрійович Кривонос народився 16 січня 1983 року в Маріуполі — місті, яке до 2022 року було промисловим центром Донеччини, а після повномасштабного вторгнення опинилося в центрі найтрагічніших подій війни. Дитинство та юність майбутнього керівника антикорупційного бюро минули саме там, і це формування в промисловому портовому місті наклало відбиток на його прагматичний, дещо жорсткий стиль керівництва.
У 2005 році Кривонос здобув вищу освіту за спеціальністю “агрономія” в Національному аграрному університеті — вибір, що на перший погляд здається несподіваним для майбутнього правоохоронця. Втім, за два роки він докорінно змінив професійний напрям: у 2007 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, отримавши кваліфікацію магістра державного управління. Саме ця друга освіта і визначила подальшу траєкторію його кар’єри.
Митна служба та перші кроки в антикорупційній сфері
Професійний шлях Кривоноса тісно пов’язаний із митними органами України — сферою, яка традиційно вважається однією з найкорупціогенніших у пострадянському просторі. Саме досвід роботи на Одеській митниці, з її специфічними схемами та тіньовими практиками, згодом дав йому глибоке розуміння механізмів контрабанди та відкатів, яке він застосовував уже на керівних посадах.
У 2016 році Кривонос переміг у конкурсі на посаду директора Одеського територіального управління НАБУ, однак від призначення тоді відмовився і повернувся до роботи в митниці. Цей епізод показовий: людина, яка згодом очолить усе бюро, спочатку свідомо відхилила пропозицію очолити його регіональний підрозділ, ймовірно, оцінюючи власну готовність до такого рівня відповідальності.
Протягом 2016–2017 років він працював старшим юридичним радником у Міжнародній організації з розвитку права (IDLO), а з 2018 року займався адвокатською практикою. Ці роки дали йому досвід роботи з міжнародними стандартами верховенства права, який пізніше виявився корисним у переговорах із західними партнерами та донорськими організаціями, що фінансово підтримують антикорупційну інфраструктуру України.
Державна архітектурно-будівельна інспекція та відмова від хабара
З травня 2021 року і до призначення в НАБУ Кривонос очолював Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ) — орган, створений після ліквідації попередньої Державної архітектурно-будівельної інспекції. Будівельна галузь в Україні десятиліттями вважалася одним із найбільш корумпованих секторів економіки, тож керівництво профільним наглядовим органом стало для Кривоноса своєрідним випробуванням на стійкість.
Саме в цей період трапився епізод, який згодом часто згадують журналісти, описуючи його репутацію: за наявними повідомленнями, у 2022 році, обіймаючи посаду голови ДІАМ, він самостійно повідомив НАБУ про пропозицію хабара на суму близько 120 тисяч доларів від забудовника. Незалежно від деталей конкретної справи, сам факт офіційного звернення до антикорупційного органу замість мовчазної згоди сформував його публічний імідж людини, готової грати за правилами навіть тоді, коли це незручно.
Призначення директором НАБУ
Посада керівника НАБУ залишалася вакантною понад рік — з квітня 2022-го, коли завершилися повноваження засновника бюро Артема Ситника, обов’язки виконував перший заступник директора Гізо Углава. У 2022–2023 роках відбувся конкурсний відбір нового керівника, у комісії якого, за встановленою практикою, брали участь і представники міжнародних партнерів України, що мало гарантувати прозорість процедури.
6 березня 2023 року Кабінет Міністрів України затвердив Семена Кривоноса на посаді директора НАБУ. Уже в перші місяці його каденції бюро спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) задокументувало одержання головою Верховного Суду Всеволодом Князєвим хабара на суму близько трьох мільйонів доларів — справа, яка стала однією з найгучніших за всю історію українського судочинства і одразу продемонструвала, що новий директор не має наміру діяти обережніше за попередника.
Криза липня 2025 року: спроба обмежити незалежність НАБУ
Найдраматичнішим моментом каденції Кривоноса стало ухвалення 22 липня 2025 року законопроєкту №12414, який фактично підпорядковував НАБУ та САП Офісу генерального прокурора, надаючи генпрокурору право забирати справи бюро й передавати їх іншим правоохоронним структурам. Ухваленню передували масштабні обшуки у справах щонайменше 15 співробітників бюро — частина з них стосувалася серйозних підозр щодо співпраці окремих осіб із Росією, інші були пов’язані зі старими ДТП за участю працівників НАБУ.
Кривонос разом із головою САП Олександром Клименком публічно закликав президента Володимира Зеленського не підписувати документ, проте закон усе ж набув чинності. У наступні дні Україною прокотилися масові протести — одні з найбільших за час повномасштабної війни, а міжнародні партнери, включно з Європейським Союзом, висловили стурбованість долею антикорупційної реформи, яка була однією з умов фінансової підтримки з боку МВФ ще з моменту заснування НАБУ у 2015 році.
За словами Кривоноса, під час обшуків співробітники Служби безпеки України застосували силу до кількох його підлеглих без пред’явлення підозр, що він розцінив як надмірний тиск на інституцію. Водночас бюро наполягало, що в усіх задокументованих випадках його працівники надавали постраждалим допомогу та викликали поліцію.
Повернення процесуальної незалежності
Реакція суспільства змусила владу переглянути рішення. Президент Зеленський вніс до Верховної Ради новий законопроєкт №13533, покликаний відновити автономію антикорупційних органів. Кривонос публічно підтримав цю ініціативу, наголосивши, що детективи НАБУ та прокурори САП безпосередньо долучалися до підготовки тексту документа.
31 липня 2025 року парламент ухвалив законопроєкт у другому читанні та в цілому, того ж дня його підписав президент — документ набув чинності як закон №4560-IX. Відповідно до нового регулювання, генеральний прокурор втратив право вилучати справи в НАБУ та передавати їх іншим правоохоронним органам. За словами Кривоноса, попри те, що така можливість формально існувала протягом кількох днів після ухвалення попереднього закону, генпрокурор Руслан Кравченко нею фактично не скористався.
Нижче — короткий порівняльний огляд ключових етапів кризи навколо незалежності НАБУ.
| Дата | Подія | Наслідок для НАБУ |
|---|---|---|
| 22 липня 2025 | Ухвалення закону №12414 | Втрата процесуальної автономії, підпорядкування Офісу генпрокурора |
| Кінець липня 2025 | Масові протести в українських містах | Суспільний тиск на владу щодо перегляду закону |
| 31 липня 2025 | Ухвалення закону №4560-IX (законопроєкт №13533) | Повернення процесуальної незалежності НАБУ та САП |
Джерела даних: Суспільне Новини, NV.
Стиль керівництва та підходи Кривоноса
Колеги й журналісти, які спостерігали за роботою Кривоноса протягом кількох років, описують його як людину прагматичну і водночас публічно активну — на відміну від деяких попередніх керівників антикорупційних органів, він не уникає прямого спілкування з медіа, дає розлогі інтерв’ю провідним українським виданням і намагається пояснювати аудиторії логіку рішень бюро навіть у складних, конфліктних ситуаціях.
Серед пріоритетів, які Кривонос неодноразово озвучував публічно:
- Збереження інституційної незалежності НАБУ — принцип, за який він публічно і послідовно виступав під час кризи 2025 року, ризикуючи прямим конфліктом із частиною політичного керівництва держави.
- Підвищення ефективності розслідувань — орієнтація на резонансні справи щодо високопосадовців, а не лише на дрібну корупцію, що традиційно було слабким місцем українських правоохоронних органів.
- Захист викривачів корупції — після кризи 2025 року Кривонос окремо звертав увагу на те, що спроби обмежити незалежність бюро одразу вплинули на готовність людей повідомляти про корупційні схеми.
- Комунікація з міжнародними партнерами — підтримка діалогу з донорськими організаціями та інституціями ЄС, для яких незалежність НАБУ залишається одним із індикаторів реформ в Україні.
Разом із тим постать Кривоноса не позбавлена критики. Влітку 2026 року колишній прокурор САП Станіслав Броневицький публічно заявив, що конкурс на посаду директора НАБУ у 2023 році був наперед узгодженим, а переможці визначені ще до його завершення, тож, на його думку, Кривонос обіймає посаду з порушенням закону. Подібні звинувачення поки не мали процесуальних наслідків і залишаються предметом публічної дискусії, проте вони показують, що навіть керівник антикорупційного органу залишається об’єктом пильної суспільної уваги — і це, певною мірою, є природним станом речей для інституції, яка сама вимагає прозорості від інших.
Чому постать Кривоноса важлива для українського суспільства
НАБУ було створене 2015 року після Революції Гідності як одна з умов фінансової підтримки з боку Міжнародного валютного фонду, і від самого початку його існування супроводжувалося спробами різних політичних сил обмежити повноваження бюро. У цьому контексті постать директора набуває символічного значення далеко за межами суто адміністративної посади.
Для пересічного українця важливість роботи НАБУ вимірюється не абстрактними цифрами, а конкретними справами — від затримання суддів Верховного Суду до розслідувань щодо посадовців оборонного сектору під час війни, коли кожна вкрадена гривня буквально означає менше боєприпасів чи медикаментів на фронті. Саме тому реакція суспільства на спробу обмежити незалежність бюро влітку 2025 року виявилася настільки потужною: люди пов’язували незалежність НАБУ безпосередньо з довірою до держави в цілому, а отже — і з перспективами європейської інтеграції України, яка залишається неможливою без функціонуючої антикорупційної системи.
Подальша траєкторія кар’єри Кривоноса залежатиме від того, наскільки бюро вдасться зберегти набуту у 2025 році автономію в умовах, коли війна створює постійну спокусу для влади централізувати контроль над силовими структурами під приводом безпеки. Наступні місяці, ймовірно, покажуть, чи стане повернення незалежності НАБУ стійкою нормою, чи лише тимчасовим компромісом до наступного витка політичного тиску.
Leave a Reply