Міша Кацурін — український ресторатор, фудблогер і музикант, який створив мережу азіатських закладів «Привіт» і змінив смакові звички тисяч людей. Народжений у Бердянську 20 червня 1988 року, він пройшов шлях від вуличних заробітків до власника популярних ресторанів, YouTube-каналу з майже 380 тисячами підписників і щасливого шлюбу з Надею Дорофєєвою. Його історія — це поєднання підприємницької сміливості, любові до автентичної їжі та вміння залишатися собою навіть після скандалів і випробувань війни.
Сьогодні Кацурін — не просто бізнесмен. Він батько двох дітей, волонтер, автор пісень і людина, яка відкрито говорить про помилки, зокрема про масове отруєння в львівському «Китайському Привіті» влітку 2025 року. Його місія проста й потужна: стирати кордони через смак і робити людей щасливішими.
Бердянськ 1980-х пахне солоною азовською бризою і спекою, яка прилипає до шкіри. Саме тут 20 червня 1988 року народився Михайло Андрійович Кацурін. Батьки розлучилися рано: мати Ольга залишилася опорою, а батько Андрій виїхав до Росії, де працював охоронцем у монастирі. Хлопець швидко зрозумів, що гроші не з’являються самі. У десять років він продавав кошенят, знайдених за оголошеннями, і купував жувальні цукерки та години в комп’ютерному клубі. На пляжі крутив солодку вату, тягав вантажі, роздавав листівки. Музична школа спочатку відмовила йому — прізвисько «Нульовий» прилипло надовго, але вчителька Інна Іванівна Пейчева взяла його під крило. Гітара стала першим справжнім другом.
У 17 років, у 2005-му, Міша зібрав одну сумку і поїхав до Києва. Київ зустрів його шумом, клубами і відчуттям, що все можливо. Він працював копірайтером в івент-агенціях, редагував телепрограми, організовував вечірки в «44» і «Зеленому театрі». У 22 роки став співзасновником клубу «Юність», який згодом перетворився на легендарний ATLAS, і Barbara Bar. Нічне життя затягувало: енергія, люди, музика. Разом з Юрієм Капланом (Валентин Стрикало) створив гурт «Водичка-бульбашки», звідки вийшли треки «Гори» і «Без мене». Пізніше, уже в 2021-му, вийшов сольний альбом «Припустимо» з піснями «Смуги» і «В кайфі».
Але клубний ритм виснажував. У 2015-му Кацурін продав частки і різко змінив вектор. Разом із другою дружиною Дашею вони відкрили перший «Китайський Привіт». Ідея була простою до геніальності: привезти в Київ справжню азіатську вуличну їжу — без пафосу, з акцентом на свіжість і атмосферу. Далі з’явилися «В’єтнамський Привіт», «Тайський Привіт» і «Японський Привіт». Кожен заклад мав свій характер: рамен із фермерськими яйцями, пад-тай з локальними овочами, фо з українським бульйоном. Мережа росла. У 2025-му відкрили China Hi Express на Хрещатику, хоча пізніше формат довелося змінити через низький середній чек.
Особисте життя Кацуріна завжди було публічним і бурхливим. Перший шлюб з Євгенією (власницею квіткової майстерні) тривав з 2013 по 2015 рік. Другий — з Дашею Кацуріною — став справжнім бізнес-партнерством. У пари народилися донька Олександра (січень 2016) і син Іван (липень 2021). Розлучення в березні 2022-го збіглося з початком повномасштабної війни і стосунками з Надею Дорофєєвою. Пара одружилася тихо в червні 2023-го. Сьогодні Міша відкрито ділиться сімейними моментами: прогулянками Дніпром, святкуванням днів народжень дітей, підтримкою бабусі. Донька вже в дев’ять років заробила на свій гаджет, син росте активним і цікавим.
Війна стала ще одним випробуванням. Кацурін евакуював родину, але сам залишився в Києві. Створив сайт papapover.com, щоб пояснювати родичам у Росії реальність подій. «Волонтерський Привіт» годував військових і тих, хто потребував допомоги. Разом із командою ремонтував автомобілі для ЗСУ — понад 170 машин. Екологічна ініціатива «Гараж Plastic Club» з 2021 року збирає і сортує пластик. Усе це — не PR, а природне продовження характеру людини, яка звикла діяти.
Фудблогінг став другою натурою. Разом із другом Антоном Птушкіним Міша знімає довгі атмосферні гіди: «Їжа Києва», «Food of Bukovyna», «Food of Carpathians», подорожі Таїландом і Ліваном. Канал на YouTube набрав близько 380 тисяч підписників, окремі випуски — понад мільйон переглядів. Instagram (@misha_katsurin) тримає понад 318 тисяч. Контент живий: брудні руки, сміх, справжні смаки. Глядачі бачать не постановку, а людину, яка жує локшину на нічному ринку і щиро радіє.
Літо 2025-го принесло найважчий удар. Через кілька днів після відкриття «Китайського Привіту» у Львові на вулиці Вороного почалося масове отруєння. Постраждало 119 людей, включно з самим Кацуріним. Причиною став сінгапурський чізкейк з яєчним кремом, у якому розмножилася сальмонела. Температура запікання виявилася недостатньою. Два кухарі також захворіли. Ресторатор одразу закрив заклад, оплатив лікування, співпрацював з лабораторіями і вирішив впровадити стандарт ISO 22000. Заклад згодом відкрили з оновленою системою безпеки. Цей епізод показав головне: Кацурін не тікає від відповідальності.
| Заклад | Кухня | Рік відкриття | Особливості |
|---|---|---|---|
| Китайський Привіт | Китайська | 2016 | Рамен, дим-сами, ф’южн, філії в Києві та Львові |
| В’єтнамський Привіт | В’єтнамська | 2017+ | Фо, роли, свіжі салати |
| Тайський / Японський Привіт | Тайська / Японська | 2018–2021 | Пад-тай, карі, суші, локальні акценти |
Дані зібрані на основі публічних заяв ресторатора та оглядів на сайтах village.com.ua і tsn.ua.
Музика залишається важливою частиною життя. Кацурін пише тексти для Наді — «Щоб не було», «Хартбіт», «Там де ти». У ресторанах іноді звучать живі виступи. Він не позиціонує себе як професійного музиканта, але пісні виходять щирими.
Стиль Кацуріна — це поєднання жорсткої дисципліни і легкості. Він любить експериментувати з рецептами: борщ із копченою грушею і перебитим салом, люксові салати з справжнім крабом. Іноді це викликає дискусії, особливо в часи війни, але саме ця відкритість робить його близьким. За моїм досвідом спостереження за українською гастросценою останніх років, саме такі люди формують смак покоління, яке хоче автентики без фальші.
У 2026-му Міша Кацурін продовжує розширювати мережу, знімати нові випуски з Антоном, виховувати дітей і будувати сімейне життя з Надею. Його ресторани — це не просто місця, де їдять. Це маленькі портали в інші культури, де можна відчути смак Бангкока чи Ханоя, не виїжджаючи з Києва. А сам він — живий приклад того, як з бердянського хлопця, який продавав кошенят, можна вирости в людину, що змінює гастрономічну карту країни.
Leave a Reply