26 липня 1936 року в Раві-Руській відбулося величне всенародне свято на честь поляглих вояків Української Галицької Армії. Тисячі людей з усього повіту зібралися, щоб вшанувати пам’ять героїв Українсько-польської війни.
Зранку дорогами до міста рухалися фіри з селянами у святкових строях. Стежками між збіжжям поспішали молодь і діти. На станції голову філії Товариства охорони воєнних могил інженера Василя Терпелюка зустріли делегати з Львова — секретар Олександр Карпінський та інженер Ярослав Гузар. Прибули також кореспонденти.
У церкві о десятій годині почалася урочиста Служба Божа. Її відправив отець-декан Михайло Дороцький з Потелича в асисті інших священників. Співав селянський хор. Просторий майдан біля храму заповнили маси вірних. Невелика церква з руштуваннями всередині не вмістила всіх. Прибули процесії з Потелича, Гребенного, Річок, Тенетиськ, Забір’я, Селиськ, Гійча та Голого Равського.
Панахида і похід на цвинтар
Після Служби о дванадцятій годині 18 священників відслужили збірну панахиду перед символічною домовиною. Вона потонула у вінках. На переді стояв металевий вінок від Головного товариства охорони воєнних могил у Львові з написом «Поляглим у Равщині».
Староство заборонило організований похід і публічну збірку. Проте дозволило церковним процесіям пройти на цвинтар. Делегації з понад 300 вінками вирушили о 12.20. За ними йшли 22 священники, три хори та оркестр з Немирова. Участь у заході взяли щонайменше сім тисяч людей. Загалом на цвинтарі зібралося близько десяти тисяч учасників.
Довкола трьох спільних могил, де спочиває понад сто стрільців УГА, стали делегації. Голова філії Василь Терпелюк відкрив заслону з пам’ятника. Його передали в опіку греко-католицькому духовенству. Священники посвятили монумент.
Шедевр Сергія Литвиненка
Пам’ятник висотою п’ять метрів створив скульптор Сергій Литвиненко. На квадратовому цоколі висотою 3,30 метра розміщена група з двох постатей. Сидяча жінка — алегорія України — тримає на руках убитого стрільця. Її голова звернена на схід з виразом енергії, болю і рішучості. Стрілець у однострої сповнений спокою після виконаного обов’язку. Матеріал — штучний граніт. На пам’ятнику вириті слова Євангелія: «Більшої любови немає, як хто життя своє віддасть за друзів своїх». Посередині цоколя — напис «Поляглим 1914-1920. Громадяни Равщини, філія Т-ва О. В. М.».
Після посвячення отець Дороцький закликав до однохвилинної мовчанки. Усі впали на коліна. Отець Олександр Кульчицький виголосив проповідь про культ поляглих. Оркестр зіграв національний гімн. Делегації склали вінки. Хор з Вербиці відспівав кілька пісень.
Душею підготовки стали інженер Василь Терпелюк і директор Степан Совик. Свято завершилося о 15.30. Учасники розійшлися спокійно. По дорозі з цвинтаря поліція заарештувала трьох членів хору. Причина залишилася невідомою.
Leave a Reply