ХАМАС — це палестинський суннітський ісламістський рух і політична організація, яка поєднує соціальну діяльність, політичну боротьбу та збройний спротив. Заснований у грудні 1987 року під час Першої інтифади, він виник як відгалуження «Братів-мусульман» і ставить за мету створення ісламської держави на території історичної Палестини.
З 2007 року ХАМАС де-факто керував сектором Гази, поєднуючи управління цивільними структурами з діяльністю військового крила — Бригад Ізз ад-Дін аль-Кассам. Організація визнана терористичною у США, ЄС, Ізраїлі, Великій Британії, Канаді та низці інших країн через використання насильства, включаючи ракетні обстріли та атаки на цивільних. У 2026 році після багаторічної війни та перемир’я ХАМАС оголосив про розпуск цивільної адміністрації в Газі, зберігаючи при цьому політичний і військовий вплив.
1987 — рік заснування. 76 місць із 132 у парламенті Палестини 2006 року. Близько 20–30 тисяч бійців до жовтня 2023-го. Понад 100 мільйонів доларів щорічної підтримки від Ірану (за оцінками США до 2021-го). Липень 2026 — розпуск надзвичайного урядового комітету в Газі. Халіль аль-Хайя — чинний голова Політбюро з 20 липня 2026 року.
Походження та заснування ХАМАСу
ХАМАС з’явився в умовах глибокої кризи палестинського національного руху кінця 1980-х. Перша інтифада, що спалахнула в грудні 1987 року, стала каталізатором. Шейх Ахмед Ясін, паралізований проповідник і засновник благодійної організації «Мужама аль-Ісламія» в Газі, разом із групою однодумців вирішив створити окрему структуру, яка поєднала б ісламську ідеологію з активним спротивом.
Назва «ХАМАС» — абревіатура від арабського «Харакат аль-Мукавама аль-Ісламія» (Ісламський рух опору). Водночас слово «хамас» означає «завзятість» або «ентузіазм». Організація виросла з мережі мечетей, шкіл і соціальних служб, які «Брати-мусульмани» розвивали в Газі з 1950-х років. На відміну від світської Організації визволення Палестини (ОВП) і її провідної партії ФАТХ, ХАМАС від початку відкидав будь-які компроміси з Ізраїлем.
За моїм досвідом аналізу близькосхідних конфліктів, саме соціальна робота стала фундаментом популярності. У 1980–1990-х роках, коли корупція в структурах ОВП викликала розчарування, ХАМАС надавав допомогу бідним сім’ям, лікував хворих і навчав дітей. Це створювало лояльність, яку згодом конвертували в політичну підтримку. Типова помилка багатьох спостерігачів — вважати, що рух з’явився виключно як військова сила. Насправді спочатку акцент був на даава (ісламській пропаганді) і благодійності.
У 2026 році історичні корені залишаються актуальними: навіть після важких втрат у війні 2023–2025 років організація продовжує апелювати до спадщини Ясіна та ранніх років інтифади, щоб зберегти легітимність серед частини населення Гази.
Ідеологія та хартії організації
Ідеологія ХАМАСу базується на поєднанні суннітського ісламізму, палестинського націоналізму та відкидання існування Ізраїлю. Хартія 1988 року прямо закликала до джихаду проти «сіоністського утворення» і називала всю територію колишньої Британської Палестини ісламським вакфом (невідчужуваним релігійним надбанням). Документ містив антисемітські пасажі та посилання на «Протоколи сіонських мудреців».
У травні 2017 року організація опублікувала новий документ «Загальні принципи та політика». Він пом’якшив мову: прибрав прямі заклики до вбивства євреїв, допустив створення палестинської держави в межах 1967 року як тимчасовий етап, але так і не визнав Ізраїль. Збройний спротив залишився центральним елементом.
Практичний приклад: під час переговорів про перемир’я 2025 року представники ХАМАСу постійно посилалися саме на документ 2017-го, намагаючись показати «прагматизм» для міжнародної аудиторії, водночас зберігаючи для внутрішньої — риторику 1988 року. Інший кейс — освітні програми в Газі до 2023-го, де шкільні підручники та літні табори активно використовували ідеологічні формули хартії.
Підводний камінь полягає в тому, що ідеологічна жорсткість ускладнює будь-які довгострокові угоди. У 2026 році новий лідер Халіль аль-Хайя в перших виступах знову підкреслював єдність «від річки до моря», демонструючи, що фундаментальні цілі не змінилися попри тактичні поступки.
Структура та внутрішня організація
ХАМАС має складну багаторівневу структуру, успадковану від «Братів-мусульман». Найвищий орган — Рада шури (консультативна рада), яка обирає Політбюро з 15 членів. Політбюро відповідає за стратегічні рішення, зовнішні зв’язки та фінансування. Окремо існують регіональні структури: у Газі, на Західному березі, серед ув’язнених і в діаспорі.
Військове крило — Бригади аль-Кассам — діє відносно автономно. Є також служби безпеки, медійний апарат і потужна соціальна мережа (даава). Фінансування надходить від Ірану, Катару, Туреччини, приватних донорів і податків у Газі.
Конкретний приклад: після вбивства Ях’ї Сінвара в жовтні 2024-го організація створила тимчасову п’ятичленну раду, щоб уникнути вакууму влади. Інший кейс — переміщення командирів аль-Кассам у цивільні посади під час підготовки до передачі управління в 2026 році. Типова помилка аналітиків — вважати, що знищення кількох лідерів руйнує всю структуру. Насправді горизонтальні зв’язки та ротація дозволяють швидко відновлювати керівництво.
У 2026 році ця гнучкість допомогла ХАМАСу зберегти вплив навіть після офіційного розпуску цивільної адміністрації.
Міф: ХАМАС — лише військова група. Реальність: він десятиліттями будував соціальну інфраструктуру.
Міф: Організація повністю підконтрольна Ірану. Реальність: існують внутрішні фракції — проіранська та більш прагматична (колишні прихильники Халеда Машаля).
Міф: Після 2025 року ХАМАС втратив усю владу в Газі. Реальність: цивільну адміністрацію передали, але політичний і силовий вплив зберігається.
Контроль над Газою та політична діяльність
Перемога на виборах 2006 року (76 місць із 132) стала поворотним моментом. У червні 2007-го після короткої громадянської війни з ФАТХ ХАМАС встановив повний контроль над сектором Гази. З того часу організація створювала паралельні державні інститути: поліцію, суди, міністерства, систему освіти та охорони здоров’я.
Блокада з боку Ізраїлю та Єгипту змусила розвивати тунельну економіку і власне виробництво. Соціальні програми — від роздачі продуктів до стипендій — підтримували лояльність. Водночас авторитарний стиль правління, обмеження свобод і пріоритет військових витрат викликали критику навіть серед палестинців.
Приклад: у 2010-х роках ХАМАС регулярно проводив «тижні опору» з військовими парадами, демонструючи силу. Інший — використання гуманітарної допомоги для зміцнення впливу. У 2026 році після оголошення про розпуск надзвичайного комітету 6 липня організація намагається вбудувати своїх людей у нові технократичні структури, створені під егідою американського плану миру.
Практичний нюанс: повна відмова від зброї залишається червоною лінією. Без неї ХАМАС втрачає головний інструмент впливу.
Військові дії, конфлікти та стратегія опору
Військове крило ХАМАСу спеціалізується на ракетних обстрілах, тунельній війні, засідках і диверсіях. Найбільш відома операція — атака 7 жовтня 2023 року, яка призвела до загибелі близько 1200 ізраїльтян і захоплення понад 250 заручників. Це спровокувало найдовшу і найруйнівнішу війну в історії конфлікту.
До цього були операції «Литий свинець» (2008–2009), «Хмарний стовп» (2012), «Непорушна скеля» (2014), «Страж стін» (2021). Кожна завершувалася перемир’ям, після якого ХАМАС відновлював потенціал.
Кейс 2025–2026 років: після втрати ключових командирів (Мохаммед Дейф, Мохаммед Сінвар та інші) організація перейшла до тактики «тіньового» опору, зберігаючи здатність завдавати ударів. Підводний камінь — висока ціна для цивільного населення Гази. Руйнування інфраструктури та гуманітарна криза підірвали частину підтримки.
У 2026 році стратегія змінилася: акцент на політичне виживання та збереження зброї під прикриттям цивільних структур.
Міжнародний статус і визнання як терористичної організації
США внесли ХАМАС до списку іноземних терористичних організацій у 1997 році. Європейський Союз — у 2003-му (військове крило — раніше). Ізраїль, Канада, Велика Британія, Австралія, Японія, Нова Зеландія та інші країни також вважають організацію терористичною. Натомість Іран, Туреччина, Катар, Росія, Китай і низка арабських держав не визнають такого статусу і підтримують контакти.
Фінансові санкції значно ускладнюють роботу, змушуючи використовувати посередників і криптовалюти. Приклад: заморожування рахунків благодійних організацій, пов’язаних із ХАМАСом, у Європі та США. Інший — постійні спроби організації легалізувати політичне крило окремо від військового.
У 2026 році міжнародний тиск посилився через американський план перехідного управління Газою. ХАМАС намагається балансувати між жорсткою позицією та демонстрацією готовності до компромісів, щоб зберегти підтримку регіональних спонсорів.
Діяльність ХАМАСу пов’язана з високими ризиками насильства та нестабільності. Будь-які контакти чи підтримка організації в країнах, де вона визнана терористичною, можуть мати серйозні правові наслідки. Інформація про поточні операції часто суперечлива і вимагає перехресної перевірки з кількох джерел.
Лідерство та трансформації 2024–2026 років
Смерть Ісмаїла Ханії (2024), Ях’ї Сінвара (жовтень 2024) і низки військових командирів створила вакуум. Тимчасову владу взяла п’ятичленна рада. 20 липня 2026 року Рада шури обрала Халіля аль-Хайю головою Політбюро. Аль-Хайя — ветеран руху, виходець із Гази, колишній головний перемовник, який пережив замахи, включаючи удар у Катарі 2025 року.
Він представляє більш жорстку, проіранську лінію порівняно з прагматиками на кшталт Халеда Машаля. У перших промовах аль-Хайя говорив про відбудову Гази, звільнення в’язнів і єдину палестинську державу.
Приклад внутрішньої динаміки: голосування проходило в два тури, що свідчить про серйозні розбіжності між «газацькою» і «зовнішньою» фракціями. У нашій практиці аналізу подібних організацій видно, що саме такі внутрішні суперечки часто визначають майбутнє більше, ніж зовнішній тиск.
Станом на середину 2026 року ХАМАС зберігає здатність впливати на розвиток подій у Газі, навіть формально передавши цивільне управління.
1987 — заснування.
1988 — перша хартія.
2006 — перемога на виборах.
2007 — захоплення Гази.
2017 — нова політична платформа.
7 жовтня 2023 — атака на Ізраїль.
Жовтень 2025 — перемир’я за американським планом.
6 липня 2026 — розпуск цивільної адміністрації.
20 липня 2026 — обрання Халіля аль-Хайї.
ХАМАС залишається одним із найвпливовіших і найсуперечливіших акторів близькосхідної політики. Його здатність поєднувати соціальну роботу, ідеологічну мобілізацію та збройний спротив дозволила переживати багато криз. У 2026 році організація перебуває в точці трансформації: цивільна влада формально здана, але політичний і військовий потенціал зберігається. Подальший розвиток залежатиме від того, чи зможе новий лідер збалансувати внутрішні фракції, зовнішній тиск і очікування населення Гази, яке втомилося від війни, але не відмовилося від ідеї опору.
Leave a Reply