24 травня 1648 року ротмістр Марек Гдещинський повернувся з розвідки. Він особисто бачив ворога. Козацькі сили мали підійти до Корсуня вже ввечері того дня або вранці 25 травня. Перед заходом сонця біля коронних шанців з’явилися перші загони під командуванням Кривоноса. Головні сили союзників прибули наступного дня.
Козаки з татарами переправилися через Рось і оточили коронний табір з півночі та північного сходу. 25 травня великих атак не було. Кілька сотень ординців спробували вдарити по лівому флангу, яким керував Ян Одживольський. Їх відкинули артилерійським вогнем. Коронна кіннота не контратакувала. Миколай Потоцький боявся засідок і оточення.
Розвідка боєм і дезінформація
Козаки намагалися виманити коронярів з-за валів. Мета була чіткою: оточити кінноту, відрізати від обозу й знищити. Прямий штурм укріплень Хмельницький вважав малоефективним. Ситуація нагадувала Жовті Води, але під Корсунем усе було складніше. Загін Потоцького мав запаси, доступ до води й чекав на підкріплення Яреми Вишневецького.
Увечері 25 травня коронярі полонили кількох ординців і козацького перекладача. Під тортурами бранці заявили про 20 тисяч козаків і понад 40 тисяч татар. Це було вчетверо більше за реальну кількість. Вони також повідомили про швидке прибуття хана Іслам Ґерая з усією ордою. Це стала перша велика дезінформаційна операція Хмельницького.
Тим часом біля Стеблева козаки почали інженерні роботи на Росі. Рівень води знизився. У коронярів виникли побоювання залишитися без води. Пасовища для коней опинилися поза досяжністю артилерії.
Рішення про відступ
Миколай Потоцький скликав раду. Він запропонував негайно відступити. Гетьман наголосив на нестачі поживи, води та непевності допомоги. Думку підтримали частина старшин. Калиновський і Одживольський пропонували битися у відкритому полі. Потоцький перервав дискусію й наказав готуватися до відходу на Білу Церкву через Богуслав.
Табір зробили мобільним. Важкі підводи залишили. З собою взяли близько 1400 легших возів, поставлених у вісім рядів. Потоцький фактично застосував козацьку тактику рухомого табору.
План відступу виявився невдалим. Дорога через яри й ліси ускладнювала рух великого війська й сприяла засідкам. Табір завширшки до 100 метрів не міг уникнути природних перешкод. Гамір від сотень возів і коней унеможливлював таємний відрив від противника. Корпус Вишневецького залишився за Дніпром. На швидку допомогу розраховувати не доводилося.
Відступ з-під Корсуня став вершиною невдалих дій Потоцького навесні 1648 року. Сучасники згодом покладали на нього всю вину за поразку.
Leave a Reply