МіГ-35 — це глибока модернізація легендарного сімейства МіГ-29, яку російське конструкторське бюро «МіГ» позиціонувало як легкий багатоцільовий винищувач покоління 4++. Машина поєднує високу маневреність класичного «Фулкрума» з сучасними авіонікою, збільшеним запасом палива, ширшим спектром озброєння та опційним радаром з активною фазованою антенною решіткою. Вона здатна вести повітряний бій, завдавати ударів по наземних і надводних цілях, а також працювати в умовах насиченої системи ППО.
Станом на 2026 рік МіГ-35 залишається вкрай малочисельним типом. Росія замовила лише шість серійних машин, які надійшли до військ у 2019 році. Експортних контрактів так і не з’явилося, а серійне виробництво фактично зупинилося. Проте технічні характеристики літака досі викликають інтерес серед фахівців, бо демонструють, як далеко можна «витягнути» платформу 1980-х років.
У 2025 році кілька МіГ-35 вперше застосували для перехоплення ударних безпілотників над Москвою. Це стало єдиним підтвердженим бойовим епізодом у кар’єрі типу й одночасно підкреслило його актуальність у нових умовах війни дронів.
Історія створення: від МіГ-29М до повноцінного 4++
Коріння МіГ-35 сягає кінця 1980-х, коли в КБ Мікояна працювали над глибокою модернізацією МіГ-29. У 1990-х з’явилися МіГ-29М і корабельний МіГ-29К. Саме ці машини стали основою для майбутнього «тридцять п’ятого». У 2007 році на авіасалоні Aero India демонстратор на базі МіГ-29М2 вперше показали під назвою МіГ-35, сподіваючись на великий індійський тендер MMRCA. Тоді літак програв, але робота над проектом не зупинилася.
У 2014–2016 роках з’явилася вже зовсім інша машина. Планер отримав посилену конструкцію, збільшений внутрішній об’єм палива, нову систему дистанційного керування з чотириразовим резервуванням і відкриту архітектуру авіоніки. 24 листопада 2016 року на аеродромі в Жуковському відбувся перший політ серійно-орієнтованого прототипу. Офіційна презентація пройшла 27 січня 2017 року в Луховицях у присутності керівництва Міноборони РФ.
На форумі «Армія-2018» підписали контракт на шість машин (одно- і двомісні). Перші два серійні МіГ-35С і МіГ-35УБ передали військам 17 червня 2019 року. Далі виробництво фактично завмерло. У 2025–2026 роках з’явилися заяви про можливе відновлення серії, але станом на середину 2026 року підтверджених нових замовлень немає. За моїм досвідом аналізу відкритих джерел, саме відсутність експортних замовлень і конкуренція з боку Су-30СМ і Су-35С стали головними причинами, чому програма залишилася в «пілотному» статусі.
2007 — демонстратор МіГ-35 на Aero India
2016 — перший політ оновленого прототипу
2017 — офіційна презентація в Луховицях
2018 — контракт на 6 серійних машин
2019 — передача перших літаків ВКС РФ
2025 — перше бойове застосування проти дронів
Конструкція та льотно-технічні характеристики
МіГ-35 зберігає класичну схему МіГ-29 з двома двигунами під фюзеляжем, але має суттєві відмінності. Довжина — 17,3 м, розмах крила — 12 м, висота — близько 4,7 м. Площа крила збільшена до 41–45 м² залежно від джерела, що знизило питоме навантаження і покращило маневреність. Маса порожнього літака — близько 11 000 кг, максимальна злітна — 24 500 кг.
Силова установка — два турбореактивні двигуни Климов РД-33МК з форсажною тягою близько 88 кН кожен. Ресурс двигунів доведено до 4000 годин. Максимальна швидкість на висоті сягає 2100–2500 км/год (М=2,25), біля землі — 1400–1450 км/год. Практична стеля — 16 000–17 500 м. Швидкопідйомність — 330 м/с, що залишається одним із найкращих показників серед легких винищувачів.
Бойовий радіус із нормальним навантаженням — близько 1000 км, дальність без дозаправки — 2100 км, з трьома підвісними баками — до 3100 км. Є система дозаправки в повітрі. У нашій практиці оцінки подібних машин саме збільшений запас палива вважається головним проривом порівняно з класичним МіГ-29, який завжди страждав від «коротких ніг».
Авіоніка, радар і системи виявлення
Головна заявлена перевага МіГ-35 — радар «Жук» сімейства з можливістю встановлення активної фазованої антенної решітки (АФАР). Серійні машини, однак, отримали механічно сканований «Жук-МЕ». Експортний варіант пропонували з «Жук-А/АЕ», який здатен супроводжувати до 30 цілей і одночасно атакувати шість. Дальність виявлення типової цілі — до 160–200 км.
Важливим елементом стала оптико-локаційна станція ОЛС-УЕМ і додаткова станція ОЛС-К у підфюзеляжному контейнері. Вони дозволяють виявляти цілі в пасивному режимі без випромінювання радара. Є шоломова система цілевказівки, сучасні багатофункціональні дисплеї та відкрита архітектура, яка теоретично дозволяє інтегрувати іноземне обладнання.
Система радіоелектронної боротьби включає станції попередження про опромінення, активні перешкоди та автоматичне відстрілювання хибних цілей. У 2026 році саме пасивні оптичні системи виявилися корисними при роботі проти малопомітних дронів, коли активне випромінювання радара може видати позицію літака.
• Максимальна злітна маса: 24 500 кг
• Бойове навантаження: до 6,5–7 тонн
• Точки підвіски: 9
• Тяга на форсажі: 2 × 88 кН
• Швидкопідйомність: 330 м/с
• Кількість серійних машин: 6
Озброєння та бойові можливості
МіГ-35 несе 30-мм гармату ГШ-30-1 і до 6,5–7 тонн зовнішнього навантаження на дев’яти вузлах. У повітряному бою використовуються ракети Р-73, Р-77 (РВВ-АЕ) і перспективніші варіанти. Для ударів по наземних цілях — керовані бомби КАБ-500, ракети Х-29, Х-31 (протирадіолокаційні та протикорабельні), некеровані ракети С-8, С-13, С-25.
Літак може працювати як повітряний командний пункт для групи, передаючи дані іншим машинам. У 2025 році саме можливість швидкого перехоплення малих цілей зробила його корисним у протидії дронам. Пілоти відзначали високу маневреність на малих швидкостях і хорошу оглядовість кабіни.
Типова помилка при оцінці — порівнювати МіГ-35 із важкими Су-35. Це різні класи. МіГ-35 виграє в вартості льотної години, можливості базуватися на коротких смугах і меншій помітності. Проте програє в дальності, запасі палива на бойовому курсі та кількості ракет середньої дальності.
Порівняння з конкурентами та місце в сучасній авіації
Найчастіше МіГ-35 порівнюють із F-16V, JAS 39 Gripen E і китайським J-10C. За маневреністю та тягоозброєністю російська машина виглядає сильно, особливо на близькій дистанції. За радаром і інтеграцією в мережецентричні системи західні аналоги мають перевагу завдяки десятиліттям бойового досвіду та постійним модернізаціям.
Усередині Росії МіГ-35 програв конкуренцію Су-30СМ і Су-35С. Важкі «Сухої» стали основними багатоцільовими машинами ВКС, а легкий клас майже зник. У 2026 році ситуація не змінилася: пріоритет віддають Су-34, Су-35 і Су-57. МіГ-35 залишився «на полиці» як резервний варіант для можливих експортних угод або спеціалізованих завдань.
Цікавий факт: у 2025–2026 роках з’явилися чутки про можливі поставки МіГ-35 до КНДР, але підтверджень немає. Азербайджан, який розглядав машину, обрав китайські JF-17. Це добре ілюструє головну проблему програми — відсутність реального ринку збуту.
Міф: МіГ-35 — майже п’яте покоління.
Реальність: Це глибока модернізація четвертого покоління без стелс-технологій і повноцінної сенсорної ф’южн.
Міф: Літак масово виробляється.
Реальність: Побудовано лише близько шести серійних машин.
Сучасний статус і перспективи в 2026 році
Станом на серпень 2026 року в бойовому складі ВКС Росії перебуває менше десяти МіГ-35 (включаючи дослідні). Виробнича лінія в Луховицях і на заводі «Сокіл» фактично законсервована. Окремі заяви про можливе відновлення серії лунали у 2025 році, але реальних контрактів не підписано.
Головна цінність машини сьогодні — відносно низька вартість експлуатації та можливість швидкого перехоплення малошвидкісних цілей. У війні дронів це виявилося важливішим, ніж здатність вести далекий повітряний бій. Інженери КБ МіГ навіть називали МіГ-35 «одним із найкращих у світі» саме в цій ніші.
Перспективи залишаються туманними. Без великих експортних замовлень або радикальної зміни пріоритетів у російській авіації програма навряд чи вийде з тіні. Водночас технічний заділ, накопичений під час створення МіГ-35, використовується в інших проектах, а сама платформа може ще послужити в ролі спеціалізованого перехоплювача або навчально-бойової машини.
МіГ-35 — технічно сильний, але комерційно невдалий літак. Він довів, що платформу МіГ-29 можна довести до рівня сучасних вимог, проте програв у боротьбі за ресурси важким «Сухим» і західним конкурентам. Його головна роль сьогодні — нішева: робота проти дронів і демонстрація можливостей російського легкого винищувача.
МіГ-35 залишається цікавим прикладом того, як далеко може зайти еволюція класичної схеми. У світі, де стелс і мережеві системи стають обов’язковими, він виглядає «останнім з могикан» покоління 4++. Але саме завдяки своїй простоті, маневреності та відносно низькій вартості він все ще може знайти застосування в окремих сценаріях сучасного конфлікту.
Leave a Reply