Грім-1, відомий у технічній документації як Гром-Е1 або виріб 9-А-7759, — це російська авіаційна керована ракета класу «повітря-земля», яка поєднує в собі риси плануючої бомби та повноцінної ракети з ракетним двигуном. Вона несе осколково-фугасну бойову частину масою 315 кілограмів і здатна долати до 120 кілометрів у базовій конфігурації, а модернізовані зразки 2025 року, за деякими оцінками, сягають 200 кілометрів. Ця зброя створена на базі ракети Х-38 і призначена для ураження стаціонарних цілей за попередньо завантаженими координатами.
Російські війська активно застосовують Грім-1 проти українських міст і прифронтових районів з 2023 року. Найбільшої шкоди вона завдає цивільному населенню: руйнує житлові будинки, школи та інфраструктуру, бо її траєкторія та потужність дозволяють обходити частину традиційних засобів протиповітряної оборони. Експерти підкреслюють, що Грім-1 — не революційна новинка, а еволюція існуючих технологій, однак саме гібридна конструкція робить її особливо небезпечною для прикордонних та прифронтових регіонів.
За даними відкритих джерел та аналізу військових фахівців, виробництво таких боєприпасів залишається обмеженим, проте Росія нарощує випуск, використовуючи територію України як полігон для реальних випробувань. Грім-1 інтегровано на літаки Су-34, Су-35 та Су-57, що дозволяє російській авіації атакувати з безпечної відстані, уникаючи прямого зіткнення з українськими системами ППО.
Історія створення та розвиток комплексу Грім
Російська корпорація «Тактичне ракетне озброєння» (КТРВ) почала роботи над сімейством «Гром» ще до 2015 року. Вперше комплекс продемонстрували широкому загалу на міжнародному авіасалоні МАКС-2015 у Жуковському. Тоді інженери позиціонували його як універсальний модульний боєприпас, який можна адаптувати під різні носії та завдання.
Випробування тривали кілька років. До 2019 року виробник заявив тактико-технічні характеристики для експортних варіантів Гром-Е1 та Гром-Е2. Офіційно прийняття на озброєння відбулося раніше, близько 2013 року, однак масове застосування почалося лише під час повномасштабного вторгнення в Україну.
Гром-Е1 отримав ракетний двигун у хвостовій частині, що відрізняє його від класичних плануючих бомб. Гром-Е2, навпаки, відмовився від двигуна на користь збільшеної бойової частини або спеціальних типів ураження. Така модульність дозволила швидко адаптувати виріб під реальні потреби фронту.
Технічні характеристики Грім-1 (Гром-Е1)
Базова модель Гром-Е1 має циліндричний корпус довжиною 4,2 метра та діаметром 0,31 метра. Розмах складного стрілоподібного крила становить 1,9 метра. Після скидання крила розкриваються автоматично, забезпечуючи планування.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Стартова маса | 594 кг | Повна маса боєприпасу |
| Бойова частина | 315 кг (осколково-фугасна модульна) | Контактний підривач |
| Дальність польоту | до 120 км (до 200 км у модернізованих версіях 2025 р.) | Залежить від висоти та швидкості носія |
| Висота пуску | 500 м — 12 000 м | Оптимально з великої висоти |
| Система наведення | Інерціальна + корекція за ГЛОНАСС/GPS | Для стаціонарних цілей з відомими координатами |
| Швидкість польоту (середня) | близько 300 м/с | Залежить від траєкторії |
Гром-Е1 у 1,8 раза ефективніший за звичайну авіабомбу вільного падіння ОФАБ-250-270 за руйнівною дією на малозахищені цілі.
Гром-Е2 відрізняється відсутністю ракетного двигуна та більшою бойовою частиною (до 480 кг у деяких конфігураціях), але дальність скорочується до 50 кілометрів.
Як працює Грім-1: крок за кроком
Літак-носій, зазвичай Су-34, скидає боєприпас з висоти 5–12 кілометрів на швидкості до 1600 км/год. Відразу після відділення розкриваються складні крила. У хвостовій частині вмикається стартовий ракетний двигун, який надає початкове прискорення. Потім переходить у роботу маршовий двигун, підтримуючи політ.
Система наведення використовує інерціальні датчики для збереження курсу та супутникову корекцію для точного виходу на ціль. Боєприпас може пікірувати під великим кутом, збільшуючи кінетичну енергію удару. Завдяки двигуну Грім-1 долає відстань швидше за звичайні плануючі бомби і менш залежний від вітру та висоти скидання.
Така конструкція дозволяє російським пілотам запускати боєприпаси з території, яку важко досягти українськими засобами ППО, і повертатися на базу без ризику.
Застосування Грім-1 у війні проти України
Перші зафіксовані випадки з’явилися навесні 2023 року. У березні того року уламки схожого боєприпасу знайшли в окупованому Донецьку — ракета впала через технічну несправність. З 2024 року Грім-1 регулярно використовують проти Херсона, Мирнограда, Харкова та інших населених пунктів.
28 червня 2025 року російські війська скерували Грім-1 на Дніпро. Українська протиповітряна оборона збила боєприпас у передмісті. Це був один із перших підтверджених випадків успішного перехоплення на такій відстані. Раніше Грім-1 вражав житлові райони Херсона та Харківщини, руйнуючи багатоповерхівки та завдаючи жертв серед цивільних.
Кожне застосування показує: Грім-1 обирають для ударів по об’єктах з відомими координатами — школах, лікарнях, житлових кварталах. Велика бойова частина створює значну зону ураження, а точність дозволяє обходити деякі засоби маскування.
Порівняння Грім-1 з іншими російськими боєприпасами
| Боєприпас | Тип | Дальність | Бойова частина | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| Грім-Е1 | Гібрид (планер + двигун) | до 120 км (до 200 км мод.) | 315 кг | Ракетний двигун, висока точність |
| КАБ (УМПК) | Плануюча бомба | до 70 км | 250–500 кг | Без двигуна, залежна від висоти |
| Х-38 | Керована ракета | до 40 км | близько 250 кг | Надзвукова, але менша дальність |
| ФАБ з УМПК | Плануюча бомба | до 70 км | 250–500 кг | Дешева, масова, менш точна |
Грім-Е1 перевершує звичайні КАБи за дальністю та швидкістю підльоту завдяки двигуну. Водночас він дорожчий і складніший у виробництві, тому не може повністю замінити масові плануючі бомби.
Загроза для цивільного населення та інфраструктури
Найбільшої шкоди Грім-1 завдає саме мирним жителям. Велика бойова частина та точність дозволяють руйнувати цілі багатоповерхівки або влучати в скупчення людей. Удар по Мирнограду в березні 2024 року частково зруйнував п’ятиповерхівку, забрав життя двох людей і поранив п’ятеро. Аналогічні атаки на Херсон та Харків у 2024–2025 роках супроводжувалися пораненнями цивільних і пошкодженням житлових кварталів.
Психологічний ефект теж значний: мешканці прифронтових міст живуть у постійному очікуванні таких ударів. На відміну від дронів-камікадзе, Грім-1 летить швидко і важко помітний на радарах на кінцевій ділянці траєкторії.
Як українська ППО протидіє Грім-1
Українські сили протиповітряної оборони вже демонструють здатність збивати Грім-1. Успішне перехоплення біля Дніпра в червні 2025 року стало важливим сигналом. Системи Patriot, NASAMS та SAMP/T ефективні проти таких цілей завдяки високій швидкості реакції та точності.
Найкращий спосіб нейтралізації — знищення носіїв. Українські дрони та ракетні удари по аеродромах і складах авіаційного озброєння змушують російську авіацію діяти обережніше. Також допомагає маскування важливих об’єктів та створення хибних цілей.
Виробництво, перспективи та виклики для Росії
Грім-Е1 виготовляють на потужностях у Корольові Московської області. Виробництво обмежене — десятки одиниць на місяць у кращому випадку. Росія намагається нарощувати випуск, однак санкції та дефіцит компонентів стримують темпи.
У другій половині 2025 року з’явилися повідомлення про модернізовані версії з дальністю до 200 кілометрів (ймовірно, за рахунок зменшення бойової частини). Це дозволяє російській авіації атакувати глибше в тил України, але зменшує руйнівну силу кожного боєприпасу.
Грім-1 залишається нішевою зброєю. Вона не замінить масові КАБи, проте створює додатковий головний біль для української оборони та цивільного населення. Подальший розвиток залежатиме від того, наскільки успішно Росія зможе масштабу
вати виробництво та вдосконалювати систему наведення в умовах протидії.
Залишити відповідь