Вейн Роберт
Консультант з питань економічного розвитку та управління
Як канадські муніципалітети планують та реалізують програми підтримки малих та середніх підприємств?
Як вони їх планують? Це саме те, в чому муніципалітет відіграє важливу роль. Муніципалітети фактично мають взяти на себе деякі ініціативи з планування. Вони могли б допомагати у реалізації місцевого економічного розвитку. На основі цієї функції вони б формували стратегії. І після цього могли б стати каталізатором у плануванні та ініціюванні розвитку малих та середніх підприємств. Однак, муніципалітети не несуть прямої відповідальності за підтримку розвитку малих та середніх підприємств, адже це не є їхньою функцією. І вони не мають необхідних для цього навиків. Натомість, вони розробляють стратегії та допомагають у створенні сприятливого середовища через відповідні норми, доступ до земель, доступ до інфраструктури, транспорту. Вони зосереджуються на інвестиційному маркетингу, але їхні зусилля є незначними з огляду на прямі послуги малих та середніх підприємств. Більшою мірою це пов’язано з браком можливостей. Великий обсяг роботи з розвитку малих та середніх підприємств у межах громади проводиться громадськими організаціями, асоціаціями та фірмами, а не місцевими органами влади.
З якими проблемами стикаються малі та середні підприємства у Канаді?
Постійно відбуваються певні зміни. Зараз у нас є деякі програми та послуги, направлені на підтримку малих та середніх підприємств. Але все ще є багато реальних проблем, з якими стикаються будь-які підприємства в світі, як, наприклад, доступ до ринків та маркетинг, доступ до маркетингової інформації та даних, необхідних для прийняття правильних рішень. І це, власне, малі та середні підприємства, про які ми говоримо. Їх зазвичай створюють люди, які не мають досвіду ведення бізнесу. Однак, це ті люди, які мають відповідні професійні навики та вміння, як наприклад, ІТ-спеціаліст, торговець чи інженер. Вони можуть створити високоякісний продукт, але вони не є бізнесменами. Їм не вистачає можливостей для того, щоб розробити стратегію та розвивати свій бізнес в нестабільних економічних умовах. Іншим викликом для канадських малих та середніх підприємств є регуляторні норми. Кожна країна має свої регуляторні акти. І кожне підприємство відчуває тягар цих регуляторних норм, що в свою чергу потребує часу, енергії та грошей, таким чином обмежуючи бізнес компанії. Також суттєвою проблемою є коливання курсу канадського долару, адже наші підприємства пов’язані із міжнародною торгівлею. Коливання курсу канадського долару викликає певні проблеми із ціноутворенням.
Яка канадська модель розвитку бізнесу є найбільш успішною?
Немає єдиного магічного рішення щодо розвитку малих та середніх підприємств. Секрет застосування найкращої моделі полягає у підході до розвитку МСП, у визначенні потреб бізнесу, у плануванні підприємницької спільноти із залученням інших провайдерів послуг, у відкритості до інновацій. Протягом останніх кількох років особливої популярності у сфері розвитку малих та середніх підприємств набули бізнес-інкубатори. Також, спостерігається підвищений інтерес до бізнес-акселераторів. Однак, ці підходи також постійно змінюються. Зазвичай це були універсальні (горизонтальні) інкубатори та акселератори. Зараз настав час вертикальних інкубаторів та акселераторів. Це означає, що вони починають фокусуватися на галузевій промисловості. Вони групуються як підприємства чи люди, використовуючи спільно певні свої продукти, забезпечуючи синергію та можливості для кращого зростання. Таким чином, ці два напрямки є найбільш популярними. Проте, якщо ви належним чином визначите потреби, найкраще рішення знайдеться саме по собі.
Яка різниця між бізнес-інкубатором та бізнес-акселератором?
Вони обидва передбачають членство: якщо ми починаємо ведення бізнесу, нам слід подати заявку на те, щоб стати їхнім клієнтом. У свою чергу, в рамках інкубаторів ми ділимо робоче середовище. Розвиток бізнесу потребує більш тривалого періоду для координації дій та більше цілісності. В бізнес-інкубаторах, ви не відчуваєте тиск щодо зростання чи виходу на високий рівень показників. Таким чином, ви можете працювати у власному ритмі. Ви маєте більше свободи дій у питаннях наставництва та навчання. Бізнес-інкубатори добре структуровані. Ви можете приходити туди, але протягом дня ви віддані самому собі. Вам, зазвичай, не призначається консультант. Якщо мова йде про акселератор, якщо ви бажаєте приєднатися до нього, ви повинні запропонувати частину заставного майна в рамках свого бізнесу (зазвичай 5-12%) в обмін на певний первинний капітал та вступ до програми. Для бізнес-інкубаторів важливо у стислі строки на виході отримати успішний бізнес. Підхід, що застосовується до акселератора, полягає саме у прискоренні і передбачає налаштування на «швидкий провал». Це може статися у тому випадку, якщо бізнес не буде успішним. У цьому разі краще визначити це на ранньому етапі та допомогти підприємцю рухатися у тому напрямку, який буде успішним. Таким чином, тиск на підприємця є доволі суттєвим. Реальні відмінності полягають у виділенні частини заставного майна в обмін на первинний капітал, тривалості та швидкості реалізації програми та ступені структурної підтримки та програм.
Як підходи до надання підтримки бізнесу, що застосовуються в Канаді, відрізняються від тих, що використовуються в Україні?
Я вважаю, що найбільша відмінність полягає в тому, що наші програми з надання бізнес-послуг діють близько 50 років. Я знаю, що деякі бізнес-центри, з якими я співпрацюю, працюють вже протягом 35 років. Ми маємо довгу історію розвитку програм підтримки малих та середніх підприємств, їхньої реалізації та участі в них. Але вони також є продуктом середовища. Підприємництво розвивається у нас з того часу, як була заснована сама Канада. Наша економіка базується виключно на ринку. Канадський сектор МСП зараз знаходиться на етапі зрілості. Разом з тим, сектор МСП в Україні скоріш за все перебуває на початковому етапі. Іншим фактом є те, що бізнес-клімат наших країн відрізняється один від одного. В той час, як розвиток послуг із розвитку малих та середніх підприємств є відносно новою темою для українських фахівців, в Канаді ми вже досягли великих успіхів у цій сфері. Вражає, з якою швидкістю українські міста можуть розвивати послуги, що надаються малим та середнім підприємствам, та підтримувати екосистему.
Яка основна різниця між українськими та канадськими малими та середніми підприємствами?
Між ними є багато спільного. По суті, вони стикаються з такими ж проблемами, що стосуються регулятивних норм. Але вони мали змогу дещо зменшити їхній вплив завдяки тривалому періоду існування та історії урядових органів та інститутів, які надають їм підтримку. Найбільша різниця між власником українського бізнесу та власником канадського бізнесу полягає в тому, що у нас є культура вільного ринку, а також культура бізнесу та підприємництва. Якщо людина є власником бізнесу, це не лише прийнятна форма побудови кар’єри. Для багатьох це означає успіх, що її супроводжує. Підприємців не змушують йти у бізнес. Вони обирають бізнес як спосіб побудови власної кар’єри. Інша різниця полягає в тому, що Україна межує з багатьма країнами, у той час як Канада лише з однією – США, які є нашим найбільшим зовнішнім ринком. Нам достатньо легко займатися міжнародною торгівлею. Є певна узгодженість між урядами. Звичайно, і в нас є певні проблеми. Канадські підприємства сфокусовані не лише на купівлі та продажі на внутрішньому ринку, але також приділяють велику увагу імпорту та експорту.
Канадська економіка займає 12 місце серед найбільших світових економік, орієнтованих на експорт, та 33 місце серед найбільш комплексних економік за показником економічної складності (ECI). У 2013 році експорт Канади склав 438 млрд дол., а імпорт – 437 млрд дол., що і обумовило позитивне сальдо торгового балансу на суму 1,69 млрд дол. У 2013 році ВВП Канади склав 1,83 трлн дол., а ВВП на душу населення – 42,8 тис. дол.
Основну частку експорту Канади становлять сира нафта (80,5 млрд дол.), автомобілі (45,9 млрд дол.), керосин (18,6 млрд дол.), нафтовий газ (12,6 млрд дол.) та запчастини до автомобілів (10,7 млрд дол.), за даними класифікації ГС (Гармонізованої системи) 1992 року. Канада в основному імпортує автомобілі (26,1 млрд дол.), сиру нафту (24,3 млрд дол.), запчастини до автомобілів (21,4 млрд дол.), керосин (17 млрд дол.) та автомобілі для доставки товарів (13,1 млрд дол.).
Що Ви можете порекомендували Україні для покращення розвитку малих та середніх підприємств?
Це питання має кілька аспектів. Зокрема, це культурний аспект розвитку малих та середніх підприємств. Як я вже казав раніше, якщо випускник університету хоче розпочати свій бізнес, це цілком можливо зробити. Є центри, які надають відповідну підтримку. Це може бути сімейна історія ведення малого чи середнього бізнесу. З точки зору культури, мова йде про бажання та престиж, пов’язаний із бізнесом. Є також культура колективної відповідальності та навчання на помилках. Помилки не зупиняють вас. На помилках фактично будується бізнес. В якийсь момент, кожен бізнес зазнає невдачі. Ви повинні вміти досягати культурного сприйняття бізнесу як життєздатної альтернативної кар’єри. Ви маєте бути готовим йти на ризик, а у разі, якщо ви зазнаєте поразки, вона не повинна зупиняти вас. Ви повинні вчитися на помилках. По суті, без помилок ви нічого не навчитеся. Таким чином, вам потрібен культурний досвід.
Є багато політичних та регуляторних аспектів, які варто брати до уваги. Вочевидь, є багато питань щодо скасування державного регулювання, які є актуальними в даний момент. Ніщо не змінюється за одну ніч. На це потрібен час. Але в той же час, податкове регулювання має бути прозорішим. Якщо ви маєте намір вести експортну торгівлю, ви повинні мати справу з ефективними прикордонними нормами та процедурами. Транспортні маршрути мають бути ефективними. Повинні бути установи на місці, які орієнтовані на клієнтів (орієнтовані на малі і середні підприємства). Чого бізнес-середовище потребує, що воно хоче та як воно хоче, щоб це було зроблено, залежить від клієнта, і ми повинні все розробляти відповідним чином. В іншому випадку вони не користуватимуться ними. У нас був такий досвід у Канаді. Деякі організації розробили центри, вважаючи, що вони знають, чого хоче бізнес. Вони не залучали бізнес до своєї діяльності. В результаті цього не було належного рівня участі з боку сектору малих та середніх підприємств. Цей підхід варто змінити. Є деякі види діяльності, які дійсно можуть надавати допомогу у секторі малих та середніх підприємств.