Пем МакКоннелл
Заступник мера Торонто, депутат муніципалітету Торонто
– Пані МакКоннелл, Ви обіймаєте посаду депутата муніципалітету міста Торонто з 1994 року. З якими викликами Вам довелося зіштовхнутися на цій посаді?
– На мою думку, найбільшим викликом є час, адже це робота, яка забирає багато часу. Іншим викликом є те, що необхідно приділити достатньо часу і докласти чимало зусиль, аби покращити життя громади, яку я представляю. В Торонто є як заможні люди, так і багато людей, що живуть у бідності. Моє завдання – зробити щоденне життя цих людей кращим для них самих та їхніх дітей. Це передбачає покращення житлових умов та транспортної інфраструктури, адже при розбудові міста завжди необхідно думати про всі групи людей, що його населяють, і нікого не забувати.
Торонто – величезне місто з населенням близько 3 млн чоловік. У ньому живуть люди різних національностей та культурної приналежності. Ми намагаємося дати всім цим людям відчуття єдності, щоб вони усі відчували себе «торонтонцями». Ми постійно працюємо над розвитком нашої інфраструктури та житлового господарства, дбаємо про те, щоб у всіх була їжа, щоб всі почувалися у безпеці, щоб дітьми опікувалися. Це власне і є мій порядок денний.
Торонто – місто, яке стрімко розвивається. Громада, яку я представляю, знаходиться в самому центрі міста. Там звідусіль видно будівельні крани. Важливо будувати нові будинки, але разом з тим підтримувати певний баланс, адже в центрі міста люди живуть, працюють та проводять дозвілля. Нам потрібно думати, як зробити житло в центрі міста доступним для тих, хто не може дозволити собі розкішні апартаменти через високу вартість нерухомості. При цьому треба завжди пам’ятати про найбільш незахищені верстви населення. Я маю на увазі жіночу частину населення. Важливо забезпечити представництво жіночої частини у муніципалітеті міста, щоб жінки мали достатньо голосів.
– Ви є заступником мера Торонто. Що входить у коло Ваших обов’язків? Чи важко жінці працювати на такій посаді?
– Перш за все, слід уточнити, що в Канаді це дещо інша посада, ніж в Україні. В Україні, заступник мера – штатна посада, в той час як в Канаді це політична посада, оскільки бюрократія у нас відокремлена від муніципалітету. Моя робота як заступника мера полягає в представленні мера перед нашою громадою. Також я відповідаю за впровадження стратегії щодо подолання бідності. Я повинна подбати про те, щоб стратегію не лише розробили, але також щоб вона отримала схвалення муніципалітету. Ця стратегія розрахована на 20 років, адже, звичайно, нічого не відбувається швидко. Це досить проста стратегія, яка спрямована на забезпечення доступного житла для мешканців Торонто, розвиток місцевої інфраструктури, забезпечення базових потреб усіх громадян, особливо дітей, жінок, сімей, а також створення нових робочих місць та забезпечення доходу для кожної сім’ї. Також ми завжди пам’ятаємо про принцип рівності, який пронизує усі аспекти життя міста, – це рівність для дітей, жінок, людей з обмеженими можливостями, аборигенного населення. Ми хочемо забезпечити системні зміни в громаді, які не відбуваються протягом одного-двох днів, а є нічим іншим, як тривалою та поступовою зміною світогляду людей. Все це я і запропонувала муніципалітету торік. Всі мої пропозиції муніципалітет одностайно схвалив. Вже рік як ми працюємо над імплементацією стратегії. Коли я повернуся додому в Канаду, я буду звітувати перед муніципалітетом про загальний прогрес за останній рік, а також розкажу про плани на наступний рік.
Моя робота мене захоплює, хоча вона і забирає у мене багато часу. Я займаюсь цим вже багато років, ще відколи була обрана міським депутатом у молоді роки. Я вважаю, що вже настав час для молодих жінок прийти та зайняти моє місце, принести юначе завзяття та енергію в роботу муніципалітету.
– Ви засновник постійного Комітету ФКМ із збільшення участі жінок у муніципальному управлінні. На Вашу думку, з якими перешкодами зіштовхуються жінки, які обрали політичну кар’єру?
– Жінкам досить важко бути обраними в депутати муніципалітету. В Канаді нема партійної системи. Це означає, що ми висуваємо свої кандидатури самостійно. Здійснення політичної кампанії, розвиток виборчої платформи – все це робиться індивідуально. Чоловікам простіше. Вони мають корисні зв’язки ще з тих часів, коли були хлопчиками. Багато з них мають батьків, що були в політиці. Важливо забезпечити широке представництво у муніципалітеті різних груп жінок. В ФКМ ми працюємо над проектом, який називається «Різні голоси за зміни», мета якого – надати різним групам жінок, незалежно від віку та раси, рівні можливості на політичній арені. Досить важко забезпечити обрання жінки на політичну посаду. І навіть якщо жінка все-таки потрапить у політику, вона відразу опиняється у досить жорсткій грі, де у тебе є союзники та вороги, де ледь чи не на кожній робочій зустрічі виникає якийсь конфлікт, коли може виникнути відчуття, що ви не працюєте злагоджено для вирішення певної проблеми, а просто змагаєтесь поміж собою. І це такий стиль роботи муніципалітету. Не менш важливим є те, як зробити так, щоб жінка зацікавилася політичною кар’єрою. Багато жінок не вважають політику цікавим заняттям. Вони не знають, як отримати політичну посаду, в них відсутні потрібні навики, щоб перемогти на виборах. І у них нема грошей на вибори. І коли жінки потрапляють в політику, необхідно забезпечити для них підтримку та наставництво з боку тих жінок, що вже мають досвід політичної гри.
– Питання, яке турбує усіх жінок, – як забезпечити баланс між роботою та сім’єю? Що Ви можете порадити жінкам, які хочуть досягнути гармонійного поєднання сімейних та професійних обов’язків ?
– Це завжди складно, адже для багатьох жінок найголовніша роль – це роль матері. Звісно, не кожна жінка в муніципалітеті є матір’ю, але, без сумніву, для кожної з них сім’я є важливою. Я намагалася знайти цей баланс і мушу визнати, що це вкрай важко. На щастя, біля мене завжди була людина, яка мене підтримувала, – мій чоловік. Він не є «політичним партнером», але він дуже допоміг мені з вихованням моїх дітей. У мене дві дочки і четверо онуків. Я завжди виділяю кілька вечорів для суто сімейного відпочинку. Я хочу бути присутньою в житті моїх дітей. Я намагаюся проводити якомога більше часу з онуками. Наприклад, щоп’ятниці мій онук ночує у мене. Я веду його на танці і забираю зі школи.
Мої дочки мають такі ж проблеми, які свого часу мала я. Одна з них юрист, а інша працює в сфері нерухомості. Кожній жінці доводиться нелегко. Але все стає простіше, коли турбота за дітьми та хатні обов’язки рівномірно розподілені між партнерами. За останні роки відбулося багато змін в тому, як розподіляються ролі в сім’ї між чоловіком та жінкою.
– Нещодавно Ви взяли участь у засіданні Комітету з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Асоціації міст України. Що цікавого для себе Ви почерпнули на цій зустрічі? Що Ви думаєте про лідерський потенціал українських жінок?
– Я бачу великий крок вперед. Комітет не лише затвердив дуже хорошу стратегію, але, що більш важливо, продемонстрував посилення політичної активності жінок та підвищення їхньої професійної компетенції. Члени Комітету дуже серйозно підходять до своїх обов’язків. Вони обговорюють різні гендерні ініціативи та вивчають проблему опору гендерній рівності на рівні слів та прихованого смислу. Під час зустрічі, члени Комітету говорили про те, як жінки можуть допомогти принести повагу, гармонію та добробут в українське суспільство. Ще вчора ці жінки не мали ні голосу, ні повноважень, а сьогодні вони вже обговорюють ґендерно-орієнтоване бюджетування. Це гігантський крок вперед. Гендерна рівність важлива, адже коли жінки та чоловіки об’єднуються в одну команду, вони приймають кращі рішення.