У сучасному світі справжня рівність жінок і чоловіків є ключем до нашого економічного й соціального успіху. І не лише на європейському або національному рівні, а й на рівні регіону, міста чи спільноти

Світлана Ходакова

Голова правління громадської організації «Відкрите суспільство», експертка з гендерних питань
м.Вінниця

Хартія – практичний інструмент реалізації політики рівності на місцевому рівні

Рівність жінок і чоловіків є одним із основних прав громадян та фундаментальною цінністю будь-якої демократичної держави. Задля досягнення цього зазначене право має бути не лише юридично визнаним, а й ефективно застосовуваним у всіх аспектах життя: політичному, економічному, соціальному й культурному.

Чи визнане це право та чи дотримуються його в сучасному українському суспільстві? Так, визнане. Як українським законодавством, так і ратифікованими міжнародними документами. Але це, імовірніше, формальне визнання, адже фактичної рівності між чоловіками та жінками в повсякденному житті так і не досягнуто. Жінки й чоловіки, різні соціальні групи жінок та чоловіків на практиці не мають однакових прав.

У 2017 році Вінниця, місто-партнер Проекту ПРОМІС, стало першим містом в Україні, яке підписало Європейську хартію рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад, розроблену Радою європейських муніципалітетів і регіонів. Це – важливий документ у сфері гендерної рівності, який закликає європейські місцеві та регіональні органи самоврядування взяти на себе зобов’язання використовувати всі наявні ресурси для досягнення рівності серед своїх громадян.

Ідея щодо підписання Хартії виникла під час дискусій у рамках засідань Секції з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Асоціації міст України (АМУ), діяльність якої підтримує Проект ПРОМІС. Крім того, Проект ПРОМІС у межах конкурсу гендерних ініціатив Проекту ПРОМІС і АМУ підтримав вінницьку ініціативу щодо розроблення програмного документа з метою сприяння реалізації зобов’язань щодо Європейської хартії рівності жінок і чоловіків (автор ініціативи – ВООГО «Відкрите суспільство»).

Через підписання Хартії органи місцевого самоврядування можуть публічно продемонструвати відданість принципам рівності жінок і чоловіків та зобов’язання реалізовувати їх на території своєї діяльності. Задля цього кожне місто-підписант має розробити план дій для досягнення рівності, у якому слід визначити пріоритети, дії та ресурси для їх реалізації.

Проблема нерівності можливостей різних соціальних груп жінок та чоловіків притаманна кожній сфері суспільного життя, варто лиш зосередити увагу на цьому питанні, виявити такі нерівності та почати діяти в напрямі створення справедливого суспільства.

Головним майданчиком для впровадження якісних змін на цей час є місцевий рівень, особливо в контексті реформи децентралізації влади. Першочерговим викликом для органів місцевого самоврядування (ОМС) є врахування гендерних особливостей під час планування. Адже саме місцеві органи влади мають широкі можливості для аналізу потреб жінок і чоловіків та повноваження планувати розвиток громади.

У 2004 році Рада європейських муніципалітетів і регіонів ухвалила рішення про потребу в документі, який би регламентував дії ОМС щодо політики рівних прав та можливостей у місцевій спільноті. І такий документ було розроблено – ним стала Європейська хартія рівності жінок і чоловіків на місцевому рівні. Хартія, що «закликає європейські місцеві та регіональні органи самоврядування взяти на себе зобов’язання використовувати існуючі повноваження і партнерства для досягнення більшої рівності своїх громадян».

Добровільно підписавши цю Хартію й таким чином приєднавшись до спільноти її підписантів, ОМС публічно декларують намір підтримувати політику рівності в громаді. І це – надзвичайно важливо.

Це – рішення саме місцевої влади, її політична воля. Без політичної волі неможливі практичні дії щодо створення рівних можливостей у громаді та досягнення рівноцінних результатів для кожної соціальної групи: молоді, жінок, чоловіків, внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю.

Керівники ОМС і депутати на місцевому рівні часто прагнуть поліпшити якість життя в громаді, але так само часто просто не знають, із чого розпочати. У цій ситуації може значно допомогти приєднання до Хартії, яка є не лише політичним, а й практичним інструментом реалізації гендерної політики на місцевому рівні.

У 30 статтях Хартія описує ситуації, типові проблеми та можливі дії для їх вирішення в різних аспектах життєдіяльності громади, зокрема, у таких, як житло, безпека, громадський транспорт, сфери праці й охорони здоров’я.

ОМС можуть скористатися переліком можливих дій, наведеним у Хартії, а можуть і самі визначати пріоритетні проблеми та можливі шляхи їх вирішення відповідно до ситуації в конкретній громаді та «враховувати аналітичні дані місцевої ситуації і брати до уваги локальний досвід жінок і чоловіків на рівні їхнього повсякденного життя, включаючи умови їхнього проживання і праці».

Добровільність, гнучкість, практичність – це основні характеристики Хартії.

У Європі вже налічується понад 1 700 ОМС – підписантів Хартії, і цей показник зростає щодня. В Україні такий рух лише започатковується: відповідні рішення ухвалили Вінниця (2017 рік), Житомир (2018 рік) та Ірпінь (Київська обл.) (2018 рік). Станом на сьогодні вже понад 40 міст перебуває у процесі приєднання до Хартії, у чому їм активно допомагає АМУ. Тож уже на цей час можна говорити про те, що процес набув незворотного характеру.

Мене часто запитують: «І що з того, що Вінниця підписала Хартію? Чи змінилася ситуація у вашій громаді?». Так, змінилася. Найперша суттєва зміна – це зміна ставлення до гендерної політики: від повного несприйняття – до підготовки та голосування за Програму, розроблену відповідно до Хартії. Коли концепцію Програми редагують усі основні департаменти й управління, коли фінансовий департамент виділяє кошти на реалізацію Програми – це і є доказом зміни ставлення (приклад Вінниці). Коли перед розробленням Програми місцева рада ухвалює рішення про підвищення компетенцій у сфері гендерної політики службовців, які будуть її планувати й реалізовувати, коли ці зміни лобіюють депутати місцевих рад (приклади Харкова, Одеси, Білгород-Дністровського) – це також свідчить про зміну ставлення.

Зміни в ставленні – це зміни в способі мислення, які завжди відбуваються не так швидко, як нам би того хотілося. Але щойно такі зміни з’являються, одразу відбуваються зміни й у діяльності, в управлінні, змінюються акценти, змінюється бачення людини, її проблем та її потреб.

Аналізуючи діяльність ОМС європейських міст і спостерігаючи за позитивними змінами в них, бачимо, що немає поки що жодного міста, де була б ідеальна картина повної рівності громадян. Але бачимо й те, що політика, у центрі якої перебуває людина, ефективно і цілеспрямовано працює задля поліпшення якості життя людей. А це – те, чого, на жаль, так часто бракує нашим містам. Україна має величезний потенціал. Так цікаво спостерігати за тим, як зміна ставлення осіб, відповідальних за реалізацію політики на місцях, змінює їх самих і як загоряються очі цих людей, людей, які побачили інший сенс у своїй діяльності та повірили в те, що вони будуть пишатися її результатами.

Приєднання до Хартії допоможе визнати наявність несправедливості в конкретній громаді та якнайповніше врахувати гендерний вимір у політиці, в організації роботи та в усій діяльності. У сучасному світі справжня рівність жінок і чоловіків є ключем до нашого економічного й соціального успіху. І не лише на європейському або національному рівні, а й на рівні регіону, міста чи спільноти.

 

Цитати – із тексту Європейської хартії рівності жінок і чоловіків
на місцевому рівні.



ІНШІ СТАТТІ РОЗДІЛУ: